14.08.2011 18:31
-
240
    
  1 | 1  
 © Толік Панасюк

Я наближаюсь до нуля. 

Мій маятник досяг вершини 

І мчить, по низхідній туди, 

Де протилежності знаходять компроміси. 


Де чорне й біле, позитив і негатив 

Зійдуться у єдине ціле, 

А з відти нескінченний вибір векторів. 

Та ну їх. Я не хочу вештатися світом. 


Сховаюся у тому значенні нуля. 

Чому всі впевнені, що нескінченність це багато? 

Нулю також кінця нема, 

Тут також простір не обмежується часом. 


Я змучився підвішений гойдатись, 

Що разу вітер ловлячи не спати. 

І до безтями перейматись, 

Тим, що не в силі свою примару упіймати. 


Мій абсолютний нуль 

Ковтни мою нікчемну душу, 

І векторально моделюй 

З цього непотребу енергетичні згустки 

Свого, нового, нульового світу. 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.08.2013 09:22  Тадм 

класно!

 13.02.2012 23:39  Каранда Галина => © 

ЯК Я МОГЛА ЦЕ ПРОПУСТИТИ!?!?!? ТАК ПЕРЕКЛИКАЄТЬСЯ З МОЇМИ МАЯТНИКОМ І МАТЕМАТИКОЮ, НАПИСАНИМИ ЗНАЧНО ПІЗНІШЕ!!! А Я Ж ЦЬОГО НЕ ЧИТАЛА!
ТОЛІК, КЛАНЯЮСЯ!!!!!!!!!!!!!!