Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.08.2011 15:35Оповідання
Для дорослих  Про літо  Про кохання  Про життя  
20000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ

Дарія Китайгородська
Опубліковано 20.08.2011 / 5894

...Вчергове виринувши на поверхню, я виплюнула воду з рота. Хвилі ставали дедалі більшими, небо потемніло, починався дрібний дощ. Я пробула у воді вже години зо дві, не менше. Втома і холод брали своє.

Потрібно було виходити. А Женька все не повертався. Звичайно, можна чекати і на березі, але мені здавалося, що у воді я швидше його помічу і зможу допомогти, якщо буде необхідно. До болю в очах вдивлялася в горизонт, намагаючись побачити чорну цятку - голову Женьки. Піднявшись на величезну скелю метрах в трьохстах від пляжу, я сковзнула водоростями, що її покривали, і влаштувалася в ущелині. Хвилі з шумом розбивалися об камінь, обдаючи мене солоними бризками, але мені було байдуже: звідси добре видно всю нашу бухту...

Ми приїхали сюди тиждень тому, вирішивши, як висловився мій коханий, «пробігтися з наметами південним берегом Криму». Висадившись у Севастополі, ми пішли на південь, досліджуючи узбережжя та затримуючись на кілька днів у мальовничих місцях. А потім набрели на абсолютно пустельний оазис, з малесенькою, але зручною бухтою, мікроскопічним пляжиком і величними горами навколо.

Море було яскраво-блакитного кольору, такого, як показують у телепередачах про екзотичні острови. Відразу за неширокою смугою пляжу височіло невелике плато з кількома хвойними деревами: тут ми розбили табір. Було напрочуд тихо й безлюдно, тільки скрипіли цикади, увечері в гості приходили вухаті їжачки - за порцією згущеного молока, та іноді пересвистувалися якісь невідомі нам птахи.

Спочатку ми цілими днями плавали і засмагали. Потім, коли трішки набридло, почали влаштовувати екскурсії на камені та скелі, що стирчали посеред бухти. Не на все можна було вилізти з води, але найбільші й найцікавіші ми все ж відвідали.

На одному з таких каменів була невелика западина, в якій утворилося маленьке озерце. Уявіть собі наш захват, коли одного разу туди потрапила рибка! Вдосталь намилувавшись, ми зловили її і відпустили в море.

Біля овального каменя неподалік від берега Женька якось знайшов риболовні снасті: блискуча котушка зачепилася за водорості метрах в двох від поверхні води та інтригувала нас своїм блиском.

Потім надійшла черга величезної скелі, яка вітрилом височіла на виході з бухти. Там знайшлися незвичайні ущелини, в одній з яких ми набрели на щось, схоже на вівтар. У всякому разі, так вважала я. Женька, звичайно, спочатку поставився до всього скептично. Але це дійсно виявилося чимось дивним: на плоскому камені лежала величезна закручена мушля, а навколо були розкидані квіти і водорості. Мій коханий, захопившись розміром черепашки та її перламутровими переливами, хотів забрати цю природну чашу з собою. Але я почала вмовляти його залишити все як є. Тоді, засміявшись, Женька взяв мушлю в руки і, приклавши до вуст, з силою в неї подув. І пролунав низький і глибокий звук - як завивання зимового вітру. Його оксамитові нотки викликали тремтіння в горлі та мурашки по шкірі. З повагою глянувши на імпровізований ріг, Женька поклав його на камінь, і ми тихо попливли звідти, а потім уникали цього місця.

А одного разу я навіть заплуталася в риболовній мережі: це був підтоплений шматок сірої підгнилої павутини. Очевидно, колись у шторм порвана мережа загубилася серед каменів нашої бухти.

Через кілька днів мій коханий запропонував поплавати на дальність: проплисти декілька кілометрів в море, а не крутитися біля берега, як звичайно. Я з радістю погодилася. Було здорово пливти поруч, то наближаючись, то віддаляючись один від одного. Однак незабаром мені набридло: попереду не було нічого, крім води. І я повернула назад. А Женька поплив вперед...

І тепер я, не знаходячи собі місця від хвилювання, вдивлялася в обрій. Хвиля знову розбилася біля моїх ніг: вона виявилася ще більшою, ніж попередні, а вода піднялася вже до колін. Я озирнулася в пошуках вищого місця і зрозуміла, що стою в ущелині з мушлею та вівтарем. На плоскому камені залишилися тільки водорості - квіти плавали у воді. Я взяла мушлю і підняла її вгору. Вітер, забравшись в її отвори, народив цілу низку звуків: від тужливо-протяжних до пронизливо-веселих. Я почала кружляти, як в танці, і мушля кружляла разом зі мною. Звуки ставали все голоснішими та пронизливішими, а я рухалася все швидше й швидше. Потім запаморочилось у голові, і я безсило опустилася на камінь. Солоні бризки привели мене до тями.

Я не пам`ятала, як повернула мушлю на плоский камінь, але вона лежала саме там. Мені здалося, що потрібно щось ще, тому я без вагань відстебнула із зап`ястя срібний браслет і поклала поруч з рогом. Відчай кинув мене на коліна перед вівтарем. Я закрила очі руками й повторювала про себе, що Женька добре плаває і обов`язково повернеться.

Раптом почувся сплеск і тихий сміх. Я стрепенулася, але тільки встигла побачити, як промайнула тінь. Браслета на камені більше не було. А від скелі у напрямку відкритого моря побігла хвиля, неначе хтось плив під водою...

Повернувшись обличчям до моря, я знову почала виглядати свого плавця. Далеко-далеко на обрії з`явилося вітрило. Воно рухалося до нашої бухти. Наблизившись до скелі, де сиділа я, яхта на мить уповільнила хід, а я, нарешті, побачила свого Женьку: він з останніх сил плив до берега.

...Відлежавшись і з`ївши тижневий запас харчів, мій коханий почав плутано розповідати:

- Це був якийсь захват! Бірюзове море, гаряче сонце! Чесно кажучи, я плив вперед, абсолютно не замислюючись про повернення. Просто щось штовхало в спину. Мені не було страшно: ти ж знаєш, я довго можу триматися на воді. Тому, коли вперше озирнувся назад і усвідомив, що берег - це далека імла біля горизонту, ніяких побоювань не виникло. Просто хотілося плисти далі. І я плив. Так тривало довго - часу я не відчував. І раптом попереду з`явилася якась дивна пляма: наче хтось розлив олію, а по ній розкидав дрібні білі крихти. Я спробував її обігнути, але пляма виявилася широкою. Тому довелося поплисти вперед, через цю каламутну воду. А через кілька метрів я відчув під руками чиєсь волосся.

- Може, це були водорості? - несміливо запитала я.

- Ні, це точно було волосся! - роздратовано крикнув Женька. - Там глибина метрів триста - які водорості! Це було волосся! Що, я не знаю, яке воно на дотик? Як твоє: довге, шовковисте, тече крізь пальці... Мені навіть здалося, що це ти пливеш поруч. Але я пам`ятав, що ти повернула назад.

- Але ж вода прозора! Ти ж міг бачити, що це було? - запитливо подивилася я.

- На той час небо затягнуло хмарами, почався невеликий дощ. І море стало свинцевим. Звичайно, я вдивлявся в глибину, але пірнути не ризикнув: все-таки якусь тінь, силует я помітив, - і Женька надовго замовк.

- І що або хто це був? - не витримала я.

- Думаю, я бачив жінку, - майже по складах вимовив мій коханий. - Я точно бачив жіночу фігуру і довге волосся. Це була не утоплениця: вона рухалася. Але на поверхню ніхто не виринав. І мені стало по-справжньому страшно. Я розвернувся і з усіх сил поплив до берега. А потім почув звук: пам`ятаєш, та мушля в ущелині? Ось такий. І чітко побачив берег, скелю і тебе...



***

Женька пробув у воді шість годин. І тоді, коли, як йому здавалося, бачив скелю і мене, знаходився в чотирьох кілометрах від берега. Його підібрала яхта, що йшла в Місхор. Хлопці скинули моєму плавцю мотузку, а потім висадили поруч з нашою стоянкою.

Що сталося в тій ущелині, - таємниця для мене. Я розповіла про все Женьці, і він упевнений, що своїм браслетом я викупила його у русалок. Мені ж здається, що коханого повернуло мені саме море.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.08.2011 Проза / Оповідання
Не вір очам своїм
27.08.2011 Проза / Оповідання
За ковток кохання
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
У п’ятницю, 13-го...
05.05.2011
Нехай залишиться нерозгаданим?
26.05.2011
ПРОКЛЯТТЯ
20.08.2011
ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ
21.09.2011
Осіння пригода
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 216  Коментарів: 4
Тематика: Оповідання, жертвопринесення, Крим, море, скелі, надія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.08.2011 19:48  Оля Стасюк для Тетяна Чорновіл 

Співчуваю...

 20.08.2011 18:47  Каранда Галина для © ... 

читати цікаво,- а це головний критерій для оповідання.

 20.08.2011 16:57  Тетяна Чорновіл для © ... 

Гарний кінець! Я завжди боялася "водяних" історій. Мабуть тому, що малою тонула в Росі.

 20.08.2011 16:01  Оля Стасюк для © ... 

Гарна історія. І чудово, що гарно закінчилась.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.04.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди