Ніхто не знає наперед

Ніхто не знає наперед,

З ким доля нас в житті зведе:

Хто поряд - Цезар, а хто - Брут,

А хто сторонній, просто тут.

Хто зрадить, хто надію дасть,

Хтось відбере, хто все віддасть,

Хто пошкодує справ та слів,

А хто розділить дах та хліб.

З ким можна все, до простоти,

А з ким - не ризикнеш на «ти»,

Комусь ти душу віддаєшь,

Для когось - ти її «замкнеш».

У кого віриш, - як в себе,

А хтось, не жалує тебе,

З одним і в горі - хоч куди,

З другим - не обійти біди.

Ніхто не знає наперед,

Чекати щастя, чи тенет.

Кому - ганьба, кому – успіх,

Кому – розрада, кому - гріх?

Везіння за життя - одним,

Біль та страждання, це - другим.

Одним за правду – боротьба,

Брехня для інших - не ганьба

Так живемо ми на землі

І в благодійності, і в злі.

Грішимо в юності, на час,

Що не влаштовує він нас.

Рахунок помилкам ведем

Лише своїх - не визнаєм,

Образити своїх - всяк час,

Це стало нормою для нас.

Як час кричати - мовчимо,

Десь промовчати - кричимо,

Святинями - не дорожим.

А перед сірістю тремтим.

Плекаємо ми власне "Я",

Не вірим в щастя, а життя,

Проходить в вічній метушні,

Поглянеш - ми уже не ті.

Ніхто не знає наперед,

До чого все це приведе.

Життя зникає, як сліди…

Частково, може... назавжди.