25.08.2011 22:31

-

474

26 | 26

 © Тарас Іванів († 2012)

Світанкові мрії

Що вдіяти, щоб голос тихий – ”жити” 

Шептав упертіше, навколішках скимлів. 

Щоб спрага бігла до джерельця пити 

Води живої ще, і ще я захотів. 

Посоловілі ями, де були зіниці, 

Не чіткі грані сил підкошених сім’ї, 

Розіб`ють стіни у фундаментах криниці, 

І розтечуться водами останні думи всі. 

Кольнула напасть здичавілим стадом, 

Поганці топчуться по зелені трави. 

Побігти ще б душею конокрадом 

В світанках чистої, перистої імли.