Кратет і Діоген
діалоги в підземному царстві
КРАТЕТ. Діоген, ти знав Меріха, того багатія, великого багатія, корінфянина, який володів багатьма торгівельними кораблями, того, у якого був двоюрідний брат Арістей, теж багатій? Той, знаєш, котрий в розмовах любив повторювати слова із Гомера:
Ти підніми, чи тебе підніму я. Все ж інше – від Зевса!
Мовив він так і підняв. (6)
ДІОГЕН. В чому ж справа, Кратет?
ДІОГЕН. Вони були однолітками і доглядали один за одним, розраховуючи на спадок. Обидва оголосили заповіти, я яких Меріх призначав спадкоємцем всього свого майна Арістея, у випадку якщо той його переживе, а Арістей – Меріха, якщо сам помре раніше за нього. Так і було записано, а вони продовжували догоджати один одному, і кожен старався перевершити другого в лестощах. Різного роду віщуни – і ті, що пророкують майбутнє по зорях, і ті, що гадають на основі снів, - всі різні учні халдеїв, і навіть сам Піфійський бог давав надії то Арістею, то Меріху, і доля обох коливалася, як на вагах чаші, то в один, то в інший бік.
ДІОГЕН. Цікаво почути, що все це скінчилось.
КРАТЕТ. Вони обидва померли в один і той же день, а майно їхнє перейшло до родичів, Євномію і Фрасіклу, хоча ні в одному передбаченні про них жодним словом не було згадано. Наші друзі пливли із Сикіона до Кірри; посеред затоки західний вітер ударив у бік судна і перевернув його.
ДІОГЕН. Так їм і треба! Ми, коли жили на землі, не замишляли один проти одного нічого подібного: я не бажав смерті Антисфену, щоби отримати в якості спадкоємця його палицю, - а палиця у нього була кріпка, із дикої маслини, - і думаю, що ти, Кратет, теж не дуже хотів зробитися після моєї смерті спадкоємцем мого майна: діжки та мішка з двома мірами чечевиці.
КРАТЕТ. Я в цьому не мав потреби, та і ти, Діоген, також. Те, що було потрібним, ти успадкував від Антисфена, а я – від тебе; це більше і важливіше всієї перської держави.
ДІОГЕН. Що ж це?
КРАТЕТ. Мудрість, спокій, щирість, відвертість, свобода.
ДІОГЕН. Клянусь Зевсом, я не забув, що отримав багатство від Антисфена, і тобі залишив ще більше.
КРАТЕТ. Але других не спокушало таке добро, і за ними ніхто не доглядав в надії отримати спадок; всі прагнули тільки до золота.
ДІОГЕН. Це і зрозуміло: їм нікуди було сховати те, що ми могли їм дати: від розкішного життя вони зовсім розлізлися, як гнилі лантухи. Якщо навіть і вкладав в них хто-небудь мудрість, чи вільну промову, чи правдивість, то все це зразу ж випадало, просочувалось назовні крізь гниле дно, на кшталт того як це відбувається з доньками Даная, що вливають воду в діряву діжку. Зате золото вони тримали зубами і нігтями і всіляко охороняли.
КРАТЕТ. Різниця – в тому. що наше багатство ми і тут збережемо, вони ж візьмуть з собою тільки один обол, та й того віддадуть перевізнику.
ПРИМІТКА :
6)… Ти підніми, чи тебе підніму я. Все ж інше – від Зевса!
Мовив він так і підняв…- див. «Іліада», пісня XXIII.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.