Сага про Торстейна Морозного
пасмо
Розповідають, що Олав конунг роз’їжджав по банкетах на сході в місцевості Вік і інших краях. Одного разу він бенкетував на хуторі, що зветься Біля Межі. З ним було дуже багато народу. Був з ним чоловік на ймення Торстейн. Він був сином Торкеля, сина Асгейра Дишла, сина Аудуна Гагача. Він був ісландець і приїхав до конунга минулої зими.
Ввечері, коли люди сиділи за столами і пили, Олав конунг сказав, щоб вночі ніхто з його людей не виходив один до відхожого місця і кожен, кому знадобиться вийти, просив би сусіда по ліжку піти разом з ним. Інакше, мовляв, буде погано.
Люди бенкетували до пізнього вечора і, коли столи були прибрані, лягли спати.
Ближче до кінця ночі проснувся ісландець Торстейн, і захотілось йому встати з ліжка, але той, хто лежав поряд з ним, спав так міцно, що Торстейн не захотів його будити. Ось Торстейн встає, всовує ноги в черевики, накидає на себе товстий плащ і відправляється в потрібне місце. Воно було таке велике, що одинадцять чоловік могли в ньому сидіти з кожного боку. Сідає він на крайнє сидіння і, посидівши деякий час, бачить, що біля найдальшого сидіння з’являється чорт і сідає. Тоді Торстейн сказав:
- Хто це там?
Нечистий відповідає:
- Торкель Худий, що загинув з Харальдом конунгом Боєзубом. (1)
- Звідкіля ж ти зараз? – спитав Торстейн.
Той сказав, що він прямо із пекла.
- Ну і як там? – спитав Торстейн.
Той відповідає:
- А що б ти хотів знати?
- Хто краще за всіх терпить пекельну муку?
- Сігурд Убивця Дракона Фафніра, (2) - відповів чорт.
- А яка у нього мука?
- Він топить палаючу жаром піч, - відповідає привид.
- Ну, це вже не така й мука, - говорить Торстейн.
- Так, звичайно, - сказав чорт. – Адже він сам топить.
- Все ж це велике діло, - сказав Торстейн. – А хто гірше за всіх терпить муку?
Привид відповідає:
- Старкад Старий. (3) Він так кричить, що нам бісам, це найгірша із мук. Через його крики ми ніколи не можемо поспати.
- Яку ж це муку він так погано терпить? Адже він завжди був здоровулею, як розказують
- Він весь по кісточки в огні.
- Ну, це не така вже й велика мука, - сказав Торстейн, - для такого героя, як він.
- Не скажи, - відповідав привід. – Адже у нього із вогню стирчать тільки одні ступні.
- Так, це велика мука, сказав Торстейн. – А ну-бо покричи трохи, як він.
- Будь ласка, - сказав чорт.
Він роззявив пельку і страшно завив, а Торстейн накинув собі на голову поділ плаща. У Торстейна перехопило подих від виття, і він сказав:
- Він завжди так кричить?
- О ні, - сказав привид. – Так кричимо ми, чортенята.
- Ні, ти покричи, як Старкад кричить, - сказав Торстейн.
- Будь ласка, - сказав чорт.
І він закричав так страшно, що Торстейн дався диву, як це маленьке чортеня може так кричати, і він знову обмотав собі голову плащем, і йому здалося, що він зараз впаде, утративши свідомість. Тоді чорт спитав:
- Що ж ти мовчиш?
Отямившись Торстейн сказав:
- Я мовчу, тому що диву даюсь, як це у такого чортеняти може бути такий страшний голос. Що ж, це найгучніший крик Старкада?
- Ніскільки, - говорить той. – Це його найменш гучний крик.
- Кинь ухилятись, сказав Торстейн. – Закричи-но найгучнішим його криком.
Чорт згодився. Торстейн приготувався, склав удвічі плаща, обмотав його навколо голови і почав тримати його обома руками. А привид з кожним викриком наближався до Торстейна на три сидіння, і тепер між ними залишалось тільки три сидіння. І от чорт страшно роззявивши свою пащеку і закотивши очі, почав так голосно кричати, що Торстейну стало нестерпно. Але тут задзвонив дзвін, а Торстейн, знепритомнівши упав на підлогу.
Чорт, почувши дзвін, провалився через підлогу, і довго було чути від нього гудіння внизу під землею.
Коли настав ранок, люди встали. Конунг пройшов до церкви і відстояв службу. Після цього сіли за стіл. Конунг був не дуже ласкавим. Він сказав:
- Ходив хто-небудь один вночі у відхоже місце?
Торстейн встав, упав до ніг конунга і зізнався, що порушив його повеління.
Конунг відповідає:
- Мені це великої шкоди не спричинило. Але вірно, значить, що ви ісландці дуже норовливі, як про вас і говорять. Ну і як, помітив ти що-небудь?
Тут Торстейн розповів все що, що з ним сталося. Конунг спитав:
- Чому ж ти хотів, щоб він закричав?
- Це я вам зараз розкажу, государю. Адже ви не веліли нікому ходити туди одному, і, коли з’явився біс, я зрозумів, що справи мої погані, і я вирішив, що коли він закричить, ви прокинетесь, государю, і тоді я врятований.
- Так воно й було, - сказав конунг. – Я прокинувся і зрозумів, у чому справа, і велів дзвонити. Я знав, що інакше тобі буде погано. Але невже ти не злякався, коли чорт почав кричати?
Торстейн відповідає:
- Я не знаю, государю, що це таке - переляк.
- І в тебе не було страху? – сказав конунг.
- Ні, - сказав Торстейн. – Але від останнього крику у мене як наче мороз по шкірі пробіг.
- Буде у тебе тепер прізвисько. Віднині ти будеш зватися Торстейн Морозний. І ось тобі меч на додачу до прізвиська.
Торстейн подякував конунгу. Кажуть, що він став дружинником Олава конунга і з тих пір був з ним і загинув на Довгому Драконі (4) разом з іншими воїнами конунга.
Примітки:
1)… Харальд конунг Боєзуб…- легендарний данський король.
2)…Сігурд Убивця Дракона Фафніра…- легендарний герой, відомий за піснями «Старшої Едди» і «Саги про Вельсунгів». В німецьких епічних сказаннях – Зігфрид.
3)…Старкад Старий…- легендарний герой данських епічних сказань.
4)…Довгий Дракон… - знаменитий корабель, на якому Олаф Трюгвассон загинув у битві при Свольдре.
Пасмо – це є невелика оповідка в порівнянні зі справжньою сагою, але, так вже сталося що для загального читання все, що дійшло до нас з тих давніх часів йде під одною назвою – сага. Але все одно – гарно! )))
«Про Торстейна Морозного» (Þorsteins þáttr skelks) – це одно з так званих «Пасм про ісландців» Воно збереглося тільки в рукописі XIV століття, що називається «Книга з Плаского острова». Розповідь про Торстейна Морозного – це легенда про чудодійну силу норвезького короля Олава Трюггвасона (995 – 1000 рр.), при якому відбулася (1000р.) християнізація Ісландії, де він через це прославився як покровитель церкви і чудотворець. Як розказують про нього саги, Олав Трюггвасон розпочав свою кар’єру як вікінг, багато воював і багато награбував, потім, ставши норвезьким королем, втілював християнство в Норвегії, погрожуючи смертю і тортурами, жорстоко знищуючи язичників, і загинув у знаменитій битві проти об’єднаного флоту данського і шведського королів і норвезького ярла при Свольдре (1000 р.).
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.
