02.09.2011 09:45
-
9802
    
  19 | 22  
 © Антоніна Чернишенко

Айстри

Айстри

Рожеві айстри у моїм саду, 

Милують зір, своїм яскравим цвітом. 

Хоч аромат п’янкий, як тільки підійду, 

Та все ж нагадують, що час прощатись з літом


А час іде, кудись спішить, летить, 

Немовби це, усе уже востаннє. 

А ніжна айстра з вітром гомонить, 

Про скоре-скоре, з літечком прощання. 


Колише сонце в променях квітки, 

Цілує і голубить ніжно-ніжно. 

А на світанку, сохлі пелюстки, 

В росі ранковій напуваються поспішно. 


Скінчилось літо, а вони стоять, 

Немов мереживо, рожево-голубіють. 

Ще трішки-трішки, ще хвилинок п’ять, 

Та вже в повітрі нотки осені рябіють. 



Оржиця, 1.09.2011 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.06.2018 11:18  Карина => © 

Клаас стих мне нравитса

 24.09.2011 17:53  Сон Блакитного Сонця => Сашко Новік 

а я не напишу)))))

 02.09.2011 20:24  Сашко Новік 

я оце через вас теж про осінь напишу

 02.09.2011 18:14  © ... 

Думаю підходить

 02.09.2011 18:13  © ... 

Дякую друзі, я старалась)))

 02.09.2011 18:03  Тетяна Чорновіл => © 

Молодець, Тоню! Тепер рима та що треба! :)))

 02.09.2011 17:56  Каранда Галина => © 

Хвалю за "рожево голубіють".Класно!

 02.09.2011 17:30  Оля Стасюк 

Нічого, вірш і так чудовий.

 02.09.2011 14:22  © ... 

Дійсно, треба щось придумати

 02.09.2011 14:21  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за п`ятірку, у мене чомусь завжди так, до кінця вже невистачає

 02.09.2011 10:25  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш про айстри чудовий! Ставлю 5! Але що це там у вас сталося в кінці? Зажарка згоріла, чи що? :))))) (я маю на увазі, що в кінці рими раптом зробили такий вибрик: голубіють - витають )