Я - хворий
Так багато було напророчено,
та нічого в житті не збулось
і гнатись в майбутнє так збочено,
з першим випуском тут повелось.
І навіщо ви все в мені бачили,
коли сам я бачу лиш пустку,
і немає ніякого значення,
в сплюнутому емоцій згустку.
Я стрічкою себе не підперезував,
в першому хмілі зорю не стрічав,
і навмисно усім заперечував,
що в цих стінах холодних вивчав.
Кожен рік з першим подихом осені,
діагностую сезонне загострення,
параної дивлюсь в очі росяні,
не дочекаюсь ніяк свого рострілу.
Біполярний психоз прогресує,
знову мозок зліта з котушок,
і мій крик у екстремум прямує,
та триває пекельний урок.
І тепер м`які стіни довкола,
на обід дають з бромом узвар,
і лиш першого вересня заспокоївшись,
я гортаю свій старенький буквар.
