04.09.2011 20:34

-

203

2 | 2

 © Толік Панасюк

Ще крок і парапет злетить у небо, 

І стрімко так наблизиться асфальт. 

А далі… Помовчати треба, 

Я ще в той світ таємний не ступав. 

Я лиш стояв, і заздрив птАхам. 

Щось держить ноги, наче ланцюгом. 

А в грудях завиває холод. 

І звід кість голос: - Та не приведи Господь. 

Ще страх сильніший за бажання, 

Та щось таки упало об асфальт, 

Бо якось так зробилось дуже легко, 

І вирівнявся в пояс парапет. 

Дрогобич, 2011