04.09.2011 20:38
-
500
    
  - | -  
 © Толік Панасюк

На перший дзвоник

Калатає калатало 

В висках немов би цвяшок. 

Таке болюче бахкання 

Коли ходив до школи. 


Що може бути гіршого 

За голос, погляд вчительки? 

Хрест не покаяного грішника 

У тому геби світочі. 


Будь тричі, вічно проклята 

Храмина мук і тупості. 

У когось інші погляди? 

У тій душевній скупості. 


Так прапори вам в руки. 

Мені іще болить, 

Не пізнані науки 

І леза гострих слів. 


Воно собі калатає 

Вже не по мою душу, 

Та випадком торкнувшись 

Задіне за живе, 

Опам’ятавшись пустить 

Калатало оте. 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.09.2011 22:01  © ... => Тетяна Чорновіл 

Найчорніша смуга пройденого життя, це школа.

 04.09.2011 20:43  Тетяна Чорновіл => © 

Чому це в Вас таке болюче сприйняття того калатала? :))))