Дивуй мене, ти умієш.
Як у перший і другий раз,
Не підроблено, просто, щиро,
Отим бісиком у очах.
Здивуванням, первісним бажанням,
Зорепадом захоплених слів,
І спонтанним, солодким цілунком,
І шаленством не здійснених мрій.
І сльозою, і довгим чеканням,
І отим: - Я прощу.
Коли марні були сподівання,
І потрачені роки в пусту.
Ти постійне моє дивування,
Кожний дотик, і всякий каприз…
То покірна, а то не слухняна,
То як вежа, а то як магніт.
То спокійна, як озеро в горах,
А то рвешся водою зі скель,
Вивертаючи з дна каміння,
Знову чистий погляд очей.
Кожен раз я захоплений дивом.
Ти що разу якась нова.
І що разу така правдива,
І що розу така моя.
Дрогобич, 2011
