Ще ніби літо
Ще ніби літо, а дерева в осені...
І сонце ллється, та вже зовсім не пече.
Ще ніби радість, та усе у просенні,
І час розмірено, й не прошено тече...
Спокійно так - неначе у Раю,
Де ангели над нами лиш літають.
Забути б все й не знати геть жалю
До себе, адже інші теж не знають...
Ще ніби літо, та дерева в осені,
І сонце ллється, і ще інколи пече...
Ще ніби тут, та у душі не прощені,
Не прощений до Раю не втече...
4. 09. 2011
