10.09.2011 18:46
303 views
Rating 5 | 2 users
 © Христя Архитка

Нас лиш двоє: ти і я. 

Усі зорі - це наші почуття, 

Безмежність простору - це наші мрії, 

А сонце й місяць - приносять нам надії. 

Ти знаєш, як приємно це все знати? 

Що завжди поруч ти, 

Твої обійми відчувати, 

Ті очі цілувати, 

Разом із ними закривати 

Свої - і тихо спати. 

У ніч зі снами поринати, 

І пам`ятати... 

Що завтра ми прокинемось 

І будем разом, 

Що це не казка, навіть не фантазія. 

Це крила, дані нам з небес, 

Для здійснення усіх чудес. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про матір». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Подаруй мені казку». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Христя Архитка.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.09.2011 18:48  Оля Стасюк 

Трошки побавитись з ритмом і римою - теж корисно. Не захоплюйтесь.

Публікації автора Христя Архитка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо