10.09.2011 16:14
-
1094
    
  8 | 9  
 © Андрій Гагін

Останній день літа

з рубрики / циклу «В шелесті опалого листя. Осінь»

Чорнобривці в ранковому лоні 

Проводжали останній день літа. 

Кличуть осінь голівками сонні 

Серед тиші задумливих квітів. 


Де кордони в які вона входить? 

Може сутність її не така. 

Може літу в цей час ще не годі, 

Та в душі у цей час щось зника. 


Чорнобривцями встелено долі. 

Доторкалась долоня-рука. 

Далі айстри цвітуть кольорові 

Та виблискує чиста роса. 


Стрепенулось в душі: «Це вже осінь!» 

Це осіння роса на листках. 

Очі бачать, не знають як потім 

Шлях знайти та втекти у думках. 


Чорнобривці у осені лоні 

Проводжали останній день літа. 

Свіжий подих в повітрі ранковім: 

Й на душі стало затишно, тихо. 



31.08.2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.09.2011 12:21  © ... => Каранда Галина 

Дійсно так, приємно, що вдалося донести думку. Дякую, Галино!"

 11.09.2011 12:19  © ... => Оля Стасюк 

Дякую, Олю! Дуже приємно, що сподобалось!

 11.09.2011 12:18  © ... => Тарас Іванів 

Дякую, Вам , Тарасе!!! 

 10.09.2011 21:21  Каранда Галина 

А я помітила інше: як у житті щось міняється, душа стрепенеться, потривожиться, пожуриться, а потім звикає і заспокоюється: ну осінь так осінь!

 10.09.2011 18:14  Оля Стасюк 


Може, сутність її не така.
Може, літу в цей час ще не годі...

...не знають, як потім...

літа-тихо...(рима)

А так все чудово! Дуже сподобалась ідея твору. Осінні квіти цінуються, наче перші навесні, бо вони - унікальні, цвітуть лише раз в рік. Поважаю Автора, який це помітив!

 10.09.2011 16:28  Тарас Іванів 

Гарно)