12.09.2011 16:41
-
199
    
  2 | 2  
 © Толік Панасюк

Ментально 

Підсвідомо 

У сні 

В океані 

Чомусь весь час один 

Пірнаю 

Вселяюся 

Живу 

І безліч раз переживаю 

Ментальної людини суїциди 

Без кінця 

Не бачачи кінця 

У легковажнім вітрі 

Шукає спокій 

А може звичний вихід 

Ментальності моєї тінь 

Завжди у кольорі 

У бездоганнім русі 

На крок по переду 

І скільки би не падав у безодню 

Їй все одно кінця нема 

Холоне у середині 

Це захват 

Чекання 

Ось зараз 

Буде біль 

Та це пробудження 

Немов би винирнув 

В жадобі 

Вхопивши вітер 

Дихаю 

Як в перше 

Народження 

Знов 

Холодно 

Ментально 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.09.2011 20:32  Сашко Новік 

я теж не спец але мені подобається

 12.09.2011 21:58  © ... => Микола Чат 

Нарешті хтось промовив Слово.
Велично, звучно, зі смаком.
Дурня, це точно.
Не вибачайтесь.
Я боронь Боже не шукаю
Тієї слави.
"Що бачу, те собі співаю",
Що відчуваю,
Тим папір брудню.
Не гідний я,
І гнів приймаю.
За мову боляче.
Прощаю.


 12.09.2011 20:51  Микола Чат => © 

Така дурня! Пробачте друже,


Та вірш кумедний, навіть дуже!


Здавалося сюжет ментальний,


Але він надто вже "сакральний".


То ж не плюндруйте мову рідну,


Відчуйте риму слову гідну!!!


Пробачте праведний мій гнів,


Та все ж ніякий чую спів.


Я не експерт... Ви, може й праві.


Та не всміхаються так славі...


 12.09.2011 17:35  Каранда Галина => © 

Та що це Ви такі похмурі сьогодні?!