Є у мене друг - мисливець,
Спритний хлоп та ще й сміливець,
Кучерява борода…
Тільки от одна біда:
Має ваду гріховиту –
Полюбляє оковиту!
З ранку може й аж до ночі,
Фарбувать цим ділом очі.
Як казав мудрець з народу:
- Шарпонув – шукай пригоду!
Розпочну я по порядку,
Друзі, з першого випадку.
Сонце у степу ще спало…
Гліб, відкинув покривало,
Через жінку переліз,
Салом вимастив свій ніс
Ще й чарчину спозарання…
І пішов на полювання.
Одягнувся наче туз:
Камуфляж, новий картуз,
Кеди, хоч діряві трішки -
Не смердять зате в них ніжки.
Цілий день - вогонь мов шквал,
П’ять хвилин – і знов привал.
Водка й кров текли мов річка
Доки не всіріла нічка.
Вже б пора іти додому
Полювальникові мому.
Він поправді і хотів,
Та на шинок, чорт, набрів.
Пив багато, їв, старався
І добряче нализався.
Те узрівши, кінчив діло,
Встав. Його і заштормило.
Став асфальт мов холодець,
Ще й слизький що аж… капець!
Та зібрав в кулак він волю,
Взяв за хвіст заразу долю
І звиваючись мов глист,
До двора свого поліз.
Очі вирячив і рот,
Що б дістатись без пригод.
Без пригод же не судилось
Зле нещастя сотворилось:
Він за гілку зачепився
І картузик покотився
По дорозі уночі…
Хочеш плач, а хоч кричи!
Заревів він: - «Ой біда!
Засварить жона-звізда!
Бо кашкетик той новий.
Де ж голубчику ти мій?»
Раком наш мисливець став,
Картуза шукать почав.
Не маленький час пройшов,
Доки той кашкет знайшов.
Не один, а цілих п’ять!!!
Гліб рішив усі зібрать:
- «Ось один! Ось ще! Ого!
Буде пара до мого,
Ой та тут їх ще багато:
Цей у бар, а цей на свято!»
Так небога звеселявся
Й до кашкета нахилявся.
Тільки но схопив картуз,
Так по лікоть в нім й загруз.
Кілька раз його хапав,
Той крізь пальці пролізав.
- «Увімкнув би хтось хоч свєт!
Ну і шустрий цей кашкет,
З рук скотина вислизає.
Зараз іншого спіймаю»!
Інший просочивсь так само.
- «Що за лажа? Твою маму!
Що це в біса за… фігня?
Шапки, вас питаю я!»
Та картузики мовчали,
Все крізь пальці пролізали.
Врешті решт один вхопив…
Мов дитя мале зрадів:
- «Не такий ти вже й прудкий,
Зашкарублий і сухий.»
Гліб, його за край узяв
І на кучері нап’яв.
- «Ось, це зовсім інше діло!»
Раптом сильно засмерділо.
Став принюхуватись Гліб,
Як під закусь нюшать хліб:
- В чорта й біса, подивіться!
Звідки той "сморфум" сочиться?
Тільки вчора я купався,
А сьогодні завонявся!?
Чи картуз кудись попав?»
Обережно його зняв…
Сонце розцвіло, як мак,
А в руках - сухий кізяк!!!
- «Ох, корови...! Ой, біда!
За картуз зжере звізда!
Понеслось селом виття…
Ось таке воно, життя!
Треба в міру друзі пити...
Чи... кашкети не губити???
Літературний портал "Проба пера" розроблений для сприяння розвитку української культури та мови. На ньому можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літпорталі тільки вірші та проза сучасників.
