Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.09.2011 01:05Балада
Для студентів  Для дорослих  Для вчителів  Про життя і смерть  Про дружбу  Про війну  Про казку  
91000
© Ілля Герасюта

Нірнает Арноедіад

Битва Незлічених Сліз (За Сильмариліоном Толкіена)

Ілля Герасюта
Опубліковано 14.09.2011 / 6241

З минувших часів (ще з Дагор Браголах) 

У думах Нольдор та Едайн палав страх – 

Те полум’я жаху Моргот породив, 

Ріками вогню він Ард-Гален спалив, 

Дракон Глаурунг вперше вийшов на бій, 

Обов’язок темний виконував свій, 

Але відступивши досяг він мети, 

Та мало кому удалося втекти, 

Ельфійські володарі Дортоніону, 

Та люди Беору боролись до скону, 

А воїни Хітлуму та Фінгольфін, 

Відкинуті були до сонячних стін, - 

То Ейтель Сіріон, міцний пост вартовий, 

Й туди кинув Моргот свій погляд лихий… 

 

 

Рік смутку пройшов, але відчай зостався, 

Й король Фінгольфін в полон розпачу здався, 

Пішов до Ангбанду він, мститись Морготу, 

У чесній дуелі здолати істоту, 

Яка стала сутністю вічного Зла, 

Ворожою Світлу до скону була… 

Володар Нольдор йшов в останній похід, 

Одному в Ангбанд йому їхати слід, 

На вірную смерть, в королівство жахів, 

Де править Моргот – повелитель рабів… 

Та Темний Лорд лишив Тангородрім, 

Та молот його зазвучав наче грім, 

Але Фінгольфін в очі смерті дивився, 

Хоч там і загинув, але ж і помстився – 

Скалічив Моргота, його він знесилив, 

Усю свою лють Фінгольфін в бою вилив, 

І Моргот Жахливий навіки укрився, 

Та на полях битв більше він не з’явився… 

 

 

Лють Моргота Темного не полишала, 

Яскравим вогнем жаху й болю палала, 

Йому мулив очі Ейтель Сіріон, 

То армії Світла міцний бастіон, 

І Темне Військо рушило в тіснину, 

Й туман спустився у лихую ту годину, 

Та приступом Темрява Світло здолала, 

Та вежа Ейтель Сіріону упала, 

Відважно боролися ельфи та люди, 

Та купами орки лягали усюди. 

Але темні сили були нездоланні, 

Та тліли й зникали надії останні, 

І вирвались з темряви лиш одиниці, 

Тікали з твердині неначе з в’язниці, 

Радіє Моргот – темний план все ж звершився, 

Для Темряви в Белеріанд шлях відкрився… 

 

П’ять років пройшло, й смуток не відпускав, 

За батька свого Фінгон мститись бажав, 

Розсіяти темряву, та подолати, 

Помститись за всі гіркі та тяжкі втрати, 

Та воїнство Світла він скликав до зброї, 

Й чимало було там сміливих героїв, 

Із Півдня Фінгон, і Маедрос зі Сходу 

Ішли на війну, та уклавши угоду - 

З’єднати війська у ріки Сіріон, 

Задумав сам цар всеельфійський – Фінгон… 

 

 

Вже визначен день, та всі зібрані сили, 

На Сході та Заході труби сурмили, 

В Ейтелі Фінгон був, на вежі високій, 

Й його серце краяв та мучив неспокій, 

Моргот вже готовий до битви нової, 

Й Фінгону не виграти в цьому двобої… 

Але він почув в вітрі голос надії, 

Та радістю повні подальші події – 

Ворота свої Гондолін відімкнув, 

І спокій Фінгону Тургон повернув. 

І тисячі ельфів ішли за Тургоном, 

Та згинула тінь, що воліла Фінгоном… 

 

 

І воїнство темне вже рушило в бій, 

Нарешті Моргот розмістив капкан свій, 

Не дасть він з’єднатися арміям двом, 

Не стрінуться більш Маедрос та Фінгон, 

Та до Маедросу йде воїнство Тьми, 

Й Фінгону потрібно уникнуть пітьми, 

Впритул до Ейтелю дійшли вороги, 

Та тиша й напруга були навкруги, 

Але Моргот з пагорбів виманив військо –  

Як завжди підступно, як завжди злодійсько, 

Гельміра до ельфів «посли» підвели, 

Де саме війська Нарготронду були, 

Там орки Гельміру кінцівки відтяли, 

Й війська Нарготронду у відчай упали, 

Але ельф Гвіндор не на жарт розлютився, 

За брата, Гельміра, він мститись пустився, 

А з ним й Нарготронду вся світлая рать, 

Та оркам лишилось щодуху тікать, 

Послів наздогнали й убили умить, 

Та вже лють Нольдор іще дужче горить, 

До воїнства темного з світлим вогнем, 

Фінгон їхав темряву нищить мечем, 

Морготівська рать зовсім вже незабаром 

Розсіяна була страшенним ударом, 

Чимало Нольдор до Ангбанду прорвались, 

Й в Морготів «капкан» вони там і попались –  

Із Тангородріму війська незліченні, 

Йшли світло гасити потвори мерзенні, 

На поміч Гвіндору Фінгон не дістався, 

Та сам у «капкан» ледве він не попався, 

З великими втратами він відступав, 

Й ні краплі надії у серці не мав…. 

 

 

У цей час на Сході бої теж кипіли, 

Війська Маедросу боролись щосили, 

Але їм прийшлося в цій битві не легше, 

Дракон Глаурунг сіяв жах (це по-перше), 

(й по-друге) Східяни Маедроса зрадили, 

Й в ще важче становище військо поставили, 

Й хоча Глаурунга вдалося прогнати, 

І гноми і ельфи несли страшні втрати, 

Про бій Східних воїнств так мало відомо, 

Бо ледве хто з битви вернувся додому, 

Та ще за поразку вже слави замало, 

Початком кінця це побоїще стало, 

У ньому загинув цвіт світлий Ельдар, 

Моргот наніс свій найстрашніший удар… 

 

 

На Заході новий день битви ішов, 

Й піски Аунфагліта багрила кров, 

При відступі пав син Халміра – Халдір, 

Й далеко лишалось до Тінистих гір, 

Ангбандські війська їх тіснили усюди, 

Й Бретилю загинули майже всі люди, 

Але підійшов вчасно з Півдня Тургон, 

Прорвався до брата він без перепон, 

Та відчай змінився надією враз, 

І напір Ангбанду із часом угас, 

Натомість зі Сходу прийшли нові сили, 

І знову Фінгона рубили й тіснили, 

Утричі більш орків за ельфів було, 

Та ще там їм стрілося давнєє зло - 

Балрог Вогняний, ворогом є безжальним, 

Із ним поєдинок твій стане останнім, 

Він війська дельфійські умить роз’єднав, 

Фінгона убити він за мету мав, 

Та воєначальник Ангбанду – Готмог 

Фінгона убив – допоміг тут Балрог – 

Підступно (із-заду) атаку здійснив, 

А Готмог Фінгона на місці добив, 

Та прапор Фінгона на землю упав, 

Й Готмог його в бруд та у кров затоптав, 

Поразки зазнало так військо Фінгону,  

Але світле військо ще живе Тургону, 

Із ним був Хурін та його брат Хуор, 

І бились ще люди та ельфи Нольдор, 

Та мовив Тургону нарешті Хурін –  

«Із царського роду лишивсь ти один, 

Останній ти з дому Нольдор Фінгольфіна, 

Надія в тобі, й у стінах Гондоліна, 

Та поки є час – ти іди, відступай, 

Скоріш повертайся в потайний свій край!». 

«Недовго вже місту таємним лишатись, 

Й немає на що вже мені сподіватись, 

Як Ворог дізнається про Гондолін,  

То вже не врятує нас міць його стін!..»- 

У відповідь мовив нарешті Тургон, 

Й до нього звернувся Хуор навздогін – 

«Але, якщо трохи ще вистоїть міць, 

Та захисники не нароблять дурниць, 

То зійде надія нова з твого дому, 

Майбутнє, нажаль, ще мені не відоме, 

Але вже ніколи не стрінемось ми, 

Й ще буде світить над Нольдор та людьми, 

Та зірка, що зійде над світом від нас, 

Допоки весь світ у пітьмі не ізгас…». 

Й прислухався вмить до поради Тургон, 

Та під прикриттям вийшов за Сіріон… 

 

 

І п’ятий день битви нарешті прийшов, 

І гинули люди все знову і знов - 

До скону стояли, й лишалось їх мало, 

До вечора вже і Хуора не стало - 

Отруйна стріла йому трапила в око, 

Та інших людей ізрубали жорстоко, 

Найдовше з усіх протримався Хурін, 

Й коли врешті-решт залишився один 

відкинув свій щит та топор важкий взяв, 

Їм в відчаї орків та тролів рубав, 

І кожного разу як ворог вмирав 

Хурін громогласно та гучно кричав: 

«Іще прийде день!!!» - і пітьма відступала, 

І річ серед тьми світла й чиста лунала, 

Й разів сімдесят вітри вигук носили, 

Допоки Хуріна в полон не схопили - 

Під важкістю тіл пав він вже під кінець, 

Й його понесли у Ангбанд навпростець… 

 

 

Та Тінь розвернула на Південь шлях свій, 

Та сонце в цей час вже зайшло за обрій, 

Батьків своїх діти чекали дарма, 

Здолала та вбила їх чорна пітьма, 

Й жінки їхні теж сподівалися марно, 

Пройшло вже, минуло життя їх безхмарне, 

Не прийде із Півночі добрих звісток, 

Та сліз незліченних поллється поток, 

Бо темряви сила безмежною стала, 

В полон жаху й страху народи скувала, 

Та загасить Світло не вдасться умить, 

Бо все ще воно так яскраво горить, 

Морготова длань ще обпечена буде, 

Про Нольдор та Едайн він ніяк не забуде, 

Й загибеллю помста обернеться враз –  

Й мине час жахів… Та прийде новий час!.. 

1 червня 2011
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.09.2011 Поезії / Вірш
Троянда
14.09.2011 Поезії / Вірш
Прометей
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Молитва крутих грішників
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Езотеричне
08.12.2016 © Олена Вишневська / Вірш
І випав сніг…
08.12.2016 © Ярек / Філософський вірш
Рано на підсумки
07.12.2016 © Артюх Леся Вікторівна / Вірш
Санчатами з гори
Балада
07.12.2011 © СвітЛана
Балада про козака
14.09.2011
Нірнает Арноедіад
01.07.2010 © Борода
Карпатська притча
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.9 (МАКС. 5) Голосів: 10 (9+1+0+0+0)
Переглядів: 332  Коментарів: 7
Тематика: Балада, про життя, смерть, війна, казка, дружба
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.09.2011 20:56  Олександр Новіков 

Толкіен у мене якось не пішов. Желязни більш до вподоби. а взагалі цікаво, ельфи, тролі 

 14.09.2011 01:26  Микола Чат 

Усім добраніч, любі друзі!


Складаю руки вже на пузі,


Іду в диван. Цьом-цьом дівчат!!!


Спасибі всім!!!


                          Микола Чат

 14.09.2011 01:25  Каранда Галина 

а ви гарно збереглися з 1900!

 14.09.2011 01:24  Каранда Галина 

наукову-люблю, фентезі-ні

 14.09.2011 01:21  Микола Чат для © ... 

Та нічого, у кожного свій "привіт".


Я, наприклад по юності зібрав чималу бібліотечку


наукової фантастики... і нічого... не вмер.

 14.09.2011 01:18  © ... 

Вибачайте - з дитинства захоплююсь Толкіеном...

 14.09.2011 01:15  Микола Чат для © ... 

У стилі фентезі... але цікаво.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
14.09.2011 © Ілля Герасюта
03.02.2014 © Віктор Насипаний
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
07.12.2014 © СвітЛана
24.04.2012 © Голуб Тетянка
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
обои на заказ
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди