14.09.2011 19:47
1650 views
Rating 4 | 6 users
 © Дарія Китайгородська

Подарунок на день народження

Маючи за плечима вже чимало літ і днів народження, все одно найяскравіше пам’ятаю своє п’ятиріччя й свій перший подарунок

Жили ми тоді у селі над Тернавкою, над долиною, на самісінькому щовбку. Перед хатою навіть паркану не було – просто зелений моріжок, клумби з квітами, які обожнювала моя мама, і величезне куписько піску, яке обожнювала я: ми з друзями будували там фортеці, хатки, пекли пиріжки й просто сипали його жменями одне одному за комір. 

Це вже тепер я розумію, як бідно ми в той час жили: від зарплатні до зарплатні, яку приносила мама з лікарні та батько з пекарні. Ну, й звісно, городина, ягоди, фрукти з саду. А тоді особливо над тим не замислювалася, маючи свої дитинячі розваги, турботи й прикрощі. До одного Дня. 

Моїми друзями були хлопчаки з нашої вулиці: Юрко та Ігор, сини сільської аптекарки. Наша нерозлучна команда постійно гралася біля огородженої кам’яним муром церкви. Там росли величезні й старезні клени, а під ними стелилася зеленюща й м`яка трава, як ото з російських казок – „травушка-муравушка”: на неї було класно падати „вбитою” або „пораненою” під час „бойових дій”, які регулярно вела наша „армія”. 

Але якось мама вирішила, що мені треба було б мати й подружок-дівчаток, щоб не вирости „цілковитою хлопчуркою”. Тому на неділю мене почали відводити до бабусі Марії, татової мами, яка жила на іншому кінці села. Так я познайомилася з Людою. 

Наші ігри виявилися суто дівчачими: з пупсами, кухоньками, каструльками, мисочками та чашечками. Але це теж було цікаво, бо Люда вміла гратися в різні історії з королями й королевами та принцами й принцесами. Вона була молодшою від мене на рік без одного дня. Тобто дні народження у нас виявилися один за одним: спочатку у неї, потім – у мене. 

І ось настав той День – Людин день народження. Це була неділя, середина серпня. Ми з мамою ще йшли вулицею, коли побачили Люду, яка зустрічала нас біля бабусиних воріт. Я її навіть спочатку не впізнала, так ошатно вона була одягнута: у новому білому платті, нових червоних черевичках і з величезними червоними стрічками у волоссі, вив`язаними у вигляді квіток. 

У відповідь на моє німе питання Люда вигукнула: „У мене ж сьогодні день народження! Дивись, що мені подарували!” – й крутнулася на одній нозі, показуючи, яке в неї гарне вбрання. 

Чесно кажучи, до цього моменту я навіть не підозрювала, що на день народження, крім смачного торта й маминого поцілунка, можна отримувати ще щось. Це було цікаво й незвично. 

Наступного дня я прокинулася від маминого поцілунку, вислухала привітання й побажання, а потім прямо й відверто запитала: „А де мої подарунки?..” 

...Коли згадую цей момент, мені до сьогодні ніяково за свою поведінку. Звісно, тоді я ще не розуміла багатьох речей: що не всі сім`ї мають змогу купувати своїм дітям дорогі речі, що найдорожчі коштовності не замінять родинну ласку й турботу і що насправді найдорожчий подарунок для дитини – це материнська й батьківська любов. 

Але моя мама не розгубилася: „Твій подарунок на нашій клумбі. Він спеціально чекав твого дня народження. Заплющ очі”, - сказала вона, й взявши мене за руку, повела на вулицю. 

А коли я за маминою командою розплющила очі, то переді мною на клумбі височіла (так-так, саме височіла!) велетенська темно-червона жоржина. Квітка була розміром з доброго соняшника, а стебло виявилося якраз мого зросту. 

Жоржина прожила на клумбі більше тижня, й усі її так і називали – „Дарчин подарунок”. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Осіння пригода». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Оповідання - За ковток кохання».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.09.2011 20:38  Олександр Новіков 

про купу піску аж ностальгія 

 15.09.2011 13:14  Оля Стасюк => Тетяна Чорновіл 

Цікава історія. А я завжди на день народження хотіла мати у дитинстві... вазон. Так хотіла вирощувати свою рослину(певне, любов до біології заклалась ще на генетичному рівні), а мені казали, що на городі й так повно... Просто боялися, що я, мала, розіб"ю його чи занедбаю, а потім засмучусь, що зів"яв... А коли подорослішала, сама перенесла кілька малих вазонів до себе в кімнату, наче таємно... З тих пір на моєму вікні менше 12-13 горшків з квітами не буває ніколи.
 

 15.09.2011 12:59  Тетяна Чорновіл => © 

:))) Історія настільки схожа, що немає смислу повторятися в оповіданні. Мені також не дарували нічого на день народження і не святкували. А то років у 5-6 (вік схожий) я сказала на вулиці двом немолодим сусідкам, що в мене іменини, і вони набилися до нас додому на святкування. Мама збігала в магазин за якоюсь пляшкою і консервою (не борщ же їм давати). А вони принесли мені подарунки, які я пам"ятаю й досі: носовичок за 50 коп, і пробник дешевих духів Сирень, теж за 50коп. Я була така здивована, що мені хтось щось подарував!!! Настоящий день рождения!!! Як у Ослика Іа :))))) Пам"ятаю ще й досі те трепетне відчуття до перших і останніх моїх дитячих подарунків! Ще раз дякую Вам за спогади!!!

 15.09.2011 11:56  © ... => Оля Стасюк 

Дякую:)

 15.09.2011 11:45  Оля Стасюк 

Чарівно! Дуже приємне, тепле оповідання.

 15.09.2011 11:44  © ... 

Дякую, пані Тетяно:) Дуже ціную Ваші коментарі. Може, все ж розповісте історію ж Вашим днем народження?

 15.09.2011 11:43  © ... => Каранда Галина 

Дякую:) Приємно, що читаєте...

 14.09.2011 21:49  Каранда Галина 

Гарно... Наші подарунки в дитинстві теж були скромні...

 14.09.2011 20:06  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобалось оповідання. Справа в тому, що у мене також дещо схожа історія була з днем народження. В коментарях не розповіси! Але оповідання навіяло спогади! Дякую! :)))

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо