Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.09.2011 00:00Оповідання
Фантастика  Про волю  Про минуле  Про Бога  Про майбутнє  Про землю  Про життя і смерть  
50000
Без обмежень
© Каранда Галина

Диплом творця

Частина друга

фантастика

Каранда Галина
Опубліковано 16.09.2011 / 6284

Вони не бачилися рівно 15 років. Саме стільки минуло від того дня, коли їм урочисто вручили голограмовані «корочки» Творців І категорії. Скільки емоцій, вражень, спогадів приніс сьогоднішній день! Та ось закінчилась і офіційна частина зустрічі і святковий бенкет. Хтось вже полетів додому, за тридев’ять земель, до рідних зірок, інші розбрелися групками зустрічати схід місцевих сонць - μ і λ Пегаса.

В маленькому відкритому кафе на даху Академії Архітектури Всесвіту під зеленуватим світанковим небом планети XL сиділи дві аморфні хмарки. Колись нерозлучним друзям, спокійному теоретику Анду з γ центаври і невгамовному експериментатору Y з α-Волопаса, було про що поговорити.

– І після того, – продовжував почату думку Анд, – я не беруся сам перевіряти на практиці свої теоретичні викладки. Стараюся зіпхнути це на когось.

Друзі засміялись.

– Як завжди! – сказав Y. – це ж ти мені був підкинув ідейку само обслуговуваних систем спостереження. Я тоді ледве диплом не завалив

– Знайшов крайнього. Самообслуговування ще не передбачає розмноження і розвитку!

– Хіба? А я думав!

На їхній дружній регіт виглянула з підсобки офіціантка – молоденька легка помаранчева хмаринка з блакитним німбом – останній писк тутешньої моди.

– Ще дві порції неону, будь ласка, – погукав її Анд.

– Гарний колір, – зітхнув Y.

– Оцей оранжевий?! ¬– скривився Анд.

– Та ні! Я про німб. Блакитний, як небо на Землі.

– Опочки! Минуло 15 років, а ти ще пам’ятаєш, яке там небо! Ну ти й романтик!

– Та…Як би тобі сказати?.. Розумієш, я не закрив той проект – спохмурнів Y.

– Ух-ти! А згідно інструкції…

– Та знаю я ту інструкцію! Та що там – мені сам декан ще на екзамені сказав поприбирати після себе.

– Ну і..?

– Та що «ну і?»! Прийшов в лабораторію, сів за монітори. Подивився, як вони там копошаться…І так шкода їх стало! Скопіював швиденько програму зв’язку, перекинув на свій домашній комп’ютер. Ну а в лабораторії, звісно, програму знищив і сліди замів.

– А куратор твій знає?

– Та він мною і під час роботи не дуже цікавився, що вже після випуску говорити.

Настала тиша. Y винувато поглядав на товариша, очікуючи якоїсь реакції. Той мовчки вдихав пари неону. Верхня частина його хмароподібного тіла згустилася, що свідчило про напружену роботу думки.

– Якби я тебе не знав… Повторюю, – якби я не знав, що ти істота добра й безкорисна, якби я міг хоча б підозрювати тебе в амбіційності й владолюбстві, якби я хоч раз піймав тебе на бажанні командувати, то я б сказав, що ти створив для себе імперію. Таку собі цивілізацію рабів, для яких ти Цар і Бог. Такий собі всевладний монарх-маньяк. Або що ти впав у дитинство і вирішив погратися в солдатиків. Але ж – я тебе наче знаю. Ти ж ніби нормальна, серйозна і відповідальна істота. Тож навіщо тобі це?

– Та кажу ж – просто стало шкода. Ну як ти не розумієш? Вони вже є. Хай вони й були створені як прилади для диплому посереднього студента. Але вони вже є. Це яка не яка, але форма життя, хоч і дуже незвична для вселенської цивілізації. Кому вони заважають?!

– А якщо ще якомусь дипломнику твоя Земля попадеться, тоді що?

– Малоймовірно. Викладачі стараються не повторювати завдання, щоб не списували.

– Ну добре, приймається. Хм, це навіть цікаво. Ну ти втнув…Так почекай…Ти їх не просто жити залишив, ти ж досі ними опікуєшся, раз уже за кольором неба ностальгуєш. І часто ти їх моніториш?

– Та частенько. Я, власне про це й хотів з тобою поговорити. Порадитись як з теоретиком, – сумно посміхнувся Y.

– Ага, щоб потім знову звинуватити в усіх гріхах.

– Та ні. Винуватити не буду. Бо сам точно не справлюсь.

– Не зрозумів! А з чим ти власне хочеш справлятися? Ти що там дійсно абсолютну монархію влаштував?

– Та ні, якраз навпаки. У мене навіть програма ще з академії стоїть, дозволяє тільки нести спостереження, а не втручатися. Але розумієш…Вони воюють, знищують одне одного. Придумують собі різних ідолів і, – Y перейшов на шепіт, – приносять їм в жертву своїх же братів. Жах!

– Це цілком логічно. Вони вже достатньо розумні, щоб боятися жити, тому намагаються якось оформити свій страх і огородитися від нього. Всі цивілізації через це пройшли. Ти ж історію вчив!

– Так, але…Мені іноді за них соромно. Адже це я їх створив, як не як.

– Ой, як все запущено. В тебе вже синдром батьківської гіперопіки, – розвеселився Анд.

– Ну навіщо ти так? Я справді почуваюся винним. Я ж несу за них відповідальність! Чи ти не згоден?

– Та згоден. Ти правда влип, браток. Знищити їх тепер шкода, залишити напризволяще ¬– теж шкода, а щоразу вмішуватись – і накладно, і неетично. Для такого совісного індивіда, як ти, це, звичайно, дилема.

– Мені потрібен не психоаналіз, а допомога, – огризнувся Y. Підведи під мою ситуацію чітку теоретичну базу і порадь, як бути

– Добре, добре, не злись. Щось придумаємо.

Анд замислився.

– Програму однозначно треба міняти. Щоб було не голе спостереження, а двосторонній зв’язок. У тебе ж на кожну людину база даних?

– Ну да.

– Тоді все просто. Ти створюєш закон і чітку систему покарань і заохочень. Максимально чіткий розподіл добра і зла плюс метод кнута і пряника – і твоя совість чиста.

– Закон? І що конкретно там прописати.

– Та що хочеш! Це, по суті. Не важливо, який закон. Головне, щоб його всі виконували, – і буде порядок.

– Допоможи скласти.

– Та будь-ласка. Давай, «не мудрствуя лукаво», візьмемо за основу нашу інструкцію по всесвітній етиці, добавимо пару розділів з вселенської історії і з основ інформенергетики, плюс твої власні побажання. Закодуємо все на інтуїтивно-інформаційному коді, зберемо згустки-імпульси і пошлем на твою Землю. Там спроектуєш кілька антен-приймачів, назвеш їх якось звучно…ееее… Скажімо ЦЕРКВИ, залишиш у них по ключу до коду – і хай шифрують поступово. Ну, основні вимоги ти їм прямим текстом шли, щоб правила гри відразу ж зрозуміли. Ну там – не убий, не вкрадь…А загальну інформацію закодуй як слід, щоб спочатку порозумнішали, а вже потім зрозуміли. Та головне – щоб закони твої виконували, про систему покарань і заохочень не забудь. І щоб нагляд ненько так було.

До ранку друзі списали всі серветки: кодували, перекодовували, сперечалися, правили. Нарешті Анд стомлено позіхнув.

– Ну все. Досить! Тут їм роботи не на одну тисячу їхніх маломірних років. Я вже спати хочу.

– Пере провірити б програму, – несміливо запропонував Y.

– У мене зараз замість мозку - неон. Так що безтолку перевіряти, ще напутаю щось. Та якщо там і є якийсь глюк у програмі – це ж на краще. Назвеш його елементом випадковості, щоб людям твоїм цікавіше жити було. Іноді розряд можеш дати сильніший для острастки, бо, як кажуть у нас на Центаврі, поки грім не гряне, мужик не перехреститься…

Позіхнувши, хмарка Анд розповзлася по кріслу і заснула.

На землю летів сплющений в точку імпульс - СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО

Лубни 2009
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.09.2011 Проза / Оповідання
Диплом творця (Частина перша)
16.09.2011 Поезії / Вірш
Рафінована душа
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
фантастика
07.09.2011
природний добір
16.09.2011
Диплом творця (Частина друга)
16.09.2011
777, або ЧОМУ НЕ ПОЩАСТИЛО? (Частина перша)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 261  Коментарів: 21
Тематика: Оповідання, минуле, майбутнє, Бог, творець, життя, смерть, воля, Земля, фантастика, диплом
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.11.2016 01:35  © ... Закріплений коментар

несподіване продовження теми тут:


Інженери всесвітів / Нарис | роман-мтт

 31.10.2016 11:58  роман-мтт для © ... 

весело. на початку ті самі "роки" - 15 років яких? людських, світлових? це треба пояснювати. (див комент до першої частини)

ФОРМАТУВАННЯ!!!! 

 22.03.2012 17:01  © ... 

)))) ого... і дійсно, я напросилася!:) тобто того підтексту іронії, яку я намагалася вкласти в оповідання, не помітно зовсім і воно сприймається людьми як моя філософська доктрина?)))) круто!
мені стало смішно, коли уявила, що моя писанина спотворює уявлення людей про біблійні вчення. не думаю, що хтось складатиме його з маленьких фантастичних оповідань. 

 22.03.2012 10:36  Ігор Рубцов для © ... 

Обговорюючи фантастичне оповідання, слід робити поправку на те, що у ньому викладено авторський задум, фантазію на певну тему. Я хотів було піддати серйозному аналізу Ваш твір , та, подумавши, не став. Чому? Не секрет для Вас, що я сповідую біблійну точку зору на проблему створення світу. Досліджуючи Біблію близько 20-ти років, накопичив аргументів, яких вистачило би на грубу книжку. Кожен має право на власний погляд і право оприлюднювати його. Звичайно, твір не витримає перевіркою Біблією, та й, власне, якби відсторонений критик почав би копати, то зробив би висновок, що автор оповідання не орієнтується у Біблії. Пані Галино, Ви даруйте мені мою відвертість, навіть при написанні фантастичного твору слід дослідити основи, як це робив відомий фантаст у романі "Фонтани раю". От він добре розумівся на індуїзмі і органічно вплітав у свій задум індуїстські мотиви. Людина, яка читатиме Ваше оповідання може отримати спотворене уявлення про біблійне вчення, про християнство, як таке. 

 22.03.2012 01:44  © ... для Толік Панасюк 

) ну да, напросилася. і дуже Вам вдячна, що знайшли час і прочитали. та ще й коментар такий грунтовний... тільки щодо нульової точки в мене сумніви. вона наче апріорі первинна.
а оповідання - це відображення не мого світогляду, а варіацій моїх думок на задану тему. У мене багато їх, цих варіацій, і жодна не витримує навіть моєї критики:) та мені це цікаво - колупатися в альтернативних реальностях і розвивати різні навіть найбезглуздіші припущення: "а що, як було/буде так?" за цю вседозволеність я й люблю фантастику. Якби не лінувалася писати прозу, ще багато ідей з цього приводу б в такому ж напівжартівливому дусі маю) просто смислу не бачу писати.
А Ваша думка мені цікава, тож буду час від часу ще напрошуватися!) 

 22.03.2012 01:26  Толік Панасюк для © ... 

Я не той чоловік, який уміє оцінювати, так що вибачайте наперед.

Мені здалося Ви хочете, бодай для себе , заховати незручне питання , якісь студенти щось самовільно накрутили, а ви, напівроботи шукайте істину, ось вам і церкви для цього.

Хоч більшість навіть небажає ставити собі такі запитання, і в цьому теж немає нічого поганого.

Ви напевне хочете почути мою точу бачення на творця і твориво? Вона звісно незграбна, але яка вже є.

Спочатку було слово?

Мені здається, ідея була завжди. Ідея створил...

 17.09.2011 12:37  Оля Стасюк для Тарас Іванів 

Я Вас розчарую - у неї немає ні мозку, ні банальних нервових клітин... Так що вона не зможе дізнатись ніколи...

 17.09.2011 03:50  © ... 

а раптом є!:)

 17.09.2011 03:49  © ... для Олександр Новіков 

Саша, насправді священні книги усіх релігій мають спільну канву і дуже схожі між собою. то вже потім їх до місцевих реалій пристосовували.

 16.09.2011 19:53  Тарас Іванів 

Цікаво, чи в амеби є сумніви, що вона Амеба...

 16.09.2011 19:51  Олександр Новіков 

Перша частина більше сподобалась. Церкви- в сенсі будівлі. Може було як у Стіва Альтена богів відправити, типу Осіріса, у Майя там два брати було, Ісуса, Будду. На Землі ж не одне християнство. А ще у Гаррісона є розповідь невеличка "Смертельные муки пришельца" здається. Там теж про те як релігію насаджували. Цікаво.


А взагалі подобається Роджер Желязни, ну і Андре Нортон

 16.09.2011 18:52  Оля Стасюк для © ... 

Тобто, пахне історією?


А Бєляєв мені теж подобається.

 16.09.2011 18:44  © ... для Оля Стасюк 

краще Уелс. Зараз рівень науки такий, що письменнику в наукову фантастику нічого й рипатись. просто назва "наукова" прижилась, а вона після Олександра Бєляєва вже наукою й не пахне.:)

 16.09.2011 18:19  Оля Стасюк для © ... 

Я тільки можу точно сказати щодо наукової фантастики. Сама нею захоплююсь.


Жуль Верн forever...

 16.09.2011 16:36  © ... 

Дякую всім. приємно, що обговорюєте. Стимулює. згодом ще подібне підкину.

 16.09.2011 13:04  Оля Стасюк 

Сорок людей протягом тисячі років. Я придержуюсь думки, що писали вони за Божим духом.


Ксеніє, Ви атеїстка?

 16.09.2011 12:45  Оля Стасюк для Тетяна Чорновіл 

Згодна.

 16.09.2011 12:45  Тетяна Чорновіл для Оля Стасюк 

Скажи краще, що всі по різному трактують! Символізм святого писання дозволяє повернути його у який хочеш бік. Кому куди зручно!

 16.09.2011 12:42  Оля Стасюк 

Тут радше сприймається, як казка, адже Біблію простио не всі розуміють.

 16.09.2011 11:59  Оля Стасюк 

Гарно.

 16.09.2011 09:38  Тетяна Чорновіл для © ... 

Цікавий поворот! Щось на зразок цього й відбулося з нам! У Вас чітко розставлені крапки над І! В мене все простіше, хлопчина просто завалив контрольну з математики, надіючись на підказки космічних заблуд! :))))

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди