16.09.2011 20:40
233 views
Rating 5 | 1 users
 © Микола Чат

Февральским утром солнце встало. 

Пороши, сбросив одеяло, 

Взошло оно на небеса, 

Раскрасив в алый цвет леса. 

Рвёт тишину церковный звон 

Да злое карканье ворон. 

Но не пробудится земля - 

Спят крепким сном её поля. 

Одеты, в белый пеньюар, 

Скрывают осени пожар. 

И с ними дремлет, чуть дыша, 

Моя озябшая душа. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про природу

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Стих - Огромен я как тот утёс...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стихотворение - Среди сияющих полей...». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Микола Чат.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.09.2011 03:56  Каранда Галина 

вразило...

Публікації автора Микола Чат

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 10 | Знайдено: 56
Автор: Микола Чат
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: ЛІРИКА МОВОЮ БРАТНЬОГО НАРОДУ;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;