Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.09.2011 21:06Оповідання
Фантастика  
10000
Без обмежень
© Каранда Галина

777, або ЧОМУ НЕ ПОЩАСТИЛО?

Частина друга

фантастика

Каранда Галина
Опубліковано 16.09.2011 / 6339

Таня працювала листоношею. Робота не аби яка, але добре хоч якась. Красиві лозунги про радість, яку вона приносить в кожен дім, давно розвіялись, залишилась ненависна важка сумка і постійне відчуття небезпеки, яке стократ підсилювалось в дні виплати пенсій. Зітхнувши, Таня зайшла в приміщення пошти. Електронний годинник на стіні показував 7:52.

– 5 і 2 = 7, – машинально відмітила про себе дівчина. – Дві сімки

– Привіт, дівчата. Там на переході світлофор з розуму зійшов. Раніше просто відключався, а тепер моргає як несамовитий.

– Ой, штрафи добрі беруть, а світлофор відремонтувати не можуть, - звично забідкалась Людмила.

– Ну добре, що там у нас сьогодні?

– Та он знову цілий стос «листів щастя», - змахнувши чолкою показала Марина.

«Листами щастя» дівчата прозвали всім знайомі довгенькі конверти з повідомленням, що «ви і тільки ви, ім’ярек, стали щасливим переможцем такої-то акції, виграли велику купу грошей на сидінні новенької машини, і щоб вам це дійсно, реально і

гарантовано забрати, треба лиш замовити кілька непотрібних вам ексклюзивних товарів з нашого чудесного каталогу». Листи ці приходили давно й регулярно, але й досі знаходились довірливі, що викидали гроші на вітер, а потім ще й лаяли поштарів.

– Дівчата, змолилась Таня, – ну давайте викинемо, ну будь-ласка. – Ми ж ніби посібництвом займаємось. Та й так сумка важка, «Факти» ж сьогодні розносять.

– Не можна! Оплачено! – зітхнула Марина. – І не здумай за рогом викинуть, –про всяк випадок прикрикнула. У цьому відділенні вона була за старшу, начальства вищого боялась, тому намагалась бути строгою з ровесницями листоношами.

Тетяна надула губи і сіла заповнювати формуляри.

– Яке сьогодні число? – звично запитала

– 7 липня

– 7.07.– продиктувала собі Таня – Хм, цікаво. Може лотерейку купити…– І Таня заглибилася в сортування свіжої преси


Хлопці незадоволено тупцювали біля жовтої скриньки для листів.

– Може в тому музеї і справді цікаво? – несміливо озвався Едик

Азик зверхньо глянув на нього:

– Ну й повертайся.

– А ти?

– А я краще розважатимусь.

– Щось я не помітив щоб ти якось особливо

розважався.

– Та я…! Та я таке можу придумати!

– Ну що, наприклад?

– Ну, наприклад, давай змагатись. Ось ти Світлий, я Темний, хто сильніший?

– Змагатись мені тільки на тренажерах дозволяють. Не-санк-ці-о-но-ва-не…

– Знову ти за своє. Ми ж тільки пограємось. Нічого не буде. От спорим, що я можу до вечора нормальну здорову людину психом зробити.

– Та ти що! Навіщо?

– Для приколу. Та ти не переживай, ти ж мені протистоятимеш у грі. Добро на зло – дорівнює нуль. А це вже й законами дозволено. Чи ти боїшся програти? Тюхтій!

– Я не боюся. А кого ти будеш…ну…того…психом робити?..

– Та хоча б оту задоволену пику, – кивнув на двері пошти Азик. Чи може її краще? – хлопець вказав на молоду жінку, що котила перед собою коляску з немовлям.

– Ні, ні, краще вже пику! – поспішно промовив Едик і зітхнув.

– Добро. На що, заклад? Морозиво «Ріжок» підійде?

– Я «Каштан» люблю…

– Ну, «Каштан» так «Каштан».

Хлопці вдарили по руках.


Тетяна все ще шаруділа газетами, покірно вкладаючи в кожну «лист щастя». Краєм ока вона

бачила двох хлопчиків, які несміливо зайшли до приміщення, при щось довго шепотілися, врешті купили конверт і вийшли.

Коли Марина розклала перед Танею листи, щойно вийняті з зовнішньої абонентської скриньки, засміялась:

– Знову хтось приколюється!

На конверті акуратним учнівським почерком було виведено: «на деревню дедушке». Та Тані було не смішно. З марки на конверті на неї дивилася…вона сама. Посміхалася і підморгувала. Таня заплющила очі і замотала головою. Знову глянула на конверт. Марка як марка. З рожевою трояндою і літерою «Д». Приверзеться ж…

Марина взяла конверт у руки, подивилася через нього на світло.

– Порожній. Як набридли ці старі жарти. – і викинула в урну.

– 77.

– Що 77?

– Рівно 77 адрес обійти сьогодні, – пояснила Таня.

– Це добре, я вчора 113 обходила. А в тебе число невеличке, ще й кругленьке яке.

– Це точно. Маринко, а дай-но мені лотерейку.

– Яку?

– Миттєву, за гривню.

– Добре, тільки сама витягуй.

Таня повагавшись хвилину витягнула невеличкий рожевий папірець, стерла захисне покриття… «Ви виграли одну гривню», - повідомляв надпис

– А дай ще одну.

«Бажаємо виграти наступного разу»

Таня стенула плечима.

– І до чого ж тоді всі ці сімки з самого ранку?

Перекинула через плече набиту газетами сумку.

– Ну я побігла.

Виходячи з пошти, дівчина знову побачила дві знайомі голівки: біленьку й руденьку.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.09.2011 Поезії / Вірш
Я все равно не позвоню...
17.09.2011 Проза / Оповідання
777, або ЧОМУ НЕ ПОЩАСТИЛО? (Частина третя)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
25.04.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Гаряча пропозиція
25.04.2017 © Олена Яворова / Есе
Навчитися жити
25.04.2017 © Наталка Янушевич / Оповідання
Майстерність
24.04.2017 © Гончарук Ігор Анатолійович / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 7)
24.04.2017 © роман-мтт / Оповідання
Лише єдине питання
фантастика
07.09.2011
природний добір
16.09.2011
777, або ЧОМУ НЕ ПОЩАСТИЛО? (Частина перша)
16.09.2011
777, або ЧОМУ НЕ ПОЩАСТИЛО? (Частина друга)
07.10.2011
Повернення
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 117  Коментарів: 1
Тематика: Оповідання, 777, фантастика
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.09.2011 12:22  Оля Стасюк 

Цікаво. Листи зараз не пишуть, на жаль.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
05.04.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Троянди, кава і бузок +79
26.02.2017 © роман-мтт
Гіркі жнива +119
23.02.2017 © роман-мтт
Розумні коні людей не возять +82
29.12.2016 © Каранда Галина
З Днем народження, Портале! +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.05.2012 © Людмила Бойко
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
13.06.2012 © Пантелеймон Куліш
16.05.2016 © Дарія Китайгородська
02.11.2012 © Саша
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди