21.09.2011 16:37
-
443
    
  5 | 5  
 © Андрій Гагін

Блукала осінь...

з рубрики / циклу «В шелесті опалого листя. Осінь»

Знов по землі блукає тихо осінь. 

Знов дощ іде і небо в хмари одяглося. 

Та на душі ще сонце світить досі,  

Та все воно щодня їй біль приносить. 


У мріях я втечу далеко десь за хмари;  

Щоб біль і смуток душу не дістали. 

Забути все, давно цього чекаю -  

Та лиш любов твоя не відпускає. 


Вже знов і знов летить опале листя, 

Із вітром танець, з мрій, що не збулися.  

І все в житті, насправді наче просто. 

Та почуття створили свій безмежний простір. 


Не вір тому, що у житті нема любові!  

Не вір тому, що кожен день не світять зорі. 

Та серед мрій це не остання наша осінь - 

Бо ще живе кохання наше досі. 



15.09.2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.09.2011 13:48  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, Тетяно! Дуже приємно! А "...руда лисиця..." то в минулому році ліс здалеку побачив,от і навіяло. )))))

 22.09.2011 13:44  © ... => Оля Стасюк 

Дякую, Олю за "класно" ! )))  В коханні компас не потрібен, воно саме знайде... і напрям знайде )

 22.09.2011 13:41  © ... => Каранда Галина 

Потрібно щоб не діставали! Дякую, Галино!

 21.09.2011 19:41  Тетяна Чорновіл => © 

Хотіла виділити якісь особливі слова, та не знайшла! Всі рядки чудові та ніжні! А ще мені сподобалась Ваша руда лисиця! :)))))

 21.09.2011 19:41  Оля Стасюк 

Класно. Компас подаруйте їй, то не буде блукати.

 21.09.2011 18:07  Автор Невідомий 

Шедевр.

 21.09.2011 17:08  Каранда Галина => © 

...де хоч дістануть...