21.09.2011 19:41
-
867
    
  4 | 4  
 © Тетяна Чорновіл

Шурчина математика

Шурчина математика

з рубрики / циклу «ПРОЗА»

Щастить тому Борису! Має сестричку, тільки на два роки молодшу від нього. Правда, Тетянка вередлива, ябеда та ще й ревуля. Та Борис каже, що він з тим дівчиськом не водиться. Ще й бабуся в них є. Мала Тетянка завжди з бабусею. А це означає, що Борису з нею клопоту мало. 

У Толі немає бабусі. Точніше, є, але вона дуже далеко, аж у Білорусі, тому й приїжджає рідко. А Шурка, його братик, такий малий. За Толю молодший аж на чотири роки. Скільки себе пам`ятає Толя, йому доводиться возитися з тим малюком, бо тато на роботі, а мама постійно зайнята по господарству. Тільки Толя збереться погуляти на вулицю, мама тут як тут, підсовує йому Шурку. Приходиться возитися з ним цілий день. Спочатку з коляскою, потім з візком... Товариші на вулиці насміхаються, прозивають нянькою. Біда та й годі! 

Думав, як у школу піде, то від Шурки відкараскається, та де там. Тільки закінчуються у Толі уроки, Шурка ходить за ним хвостом з пальцем у роті. Пробував давати стусана - жаліється мамі, а утекти від того малого пронири не завжди вдається. Мамі, знову таки, насвистить, і буде Толя мати проблеми. Іншими словами, з Шуркою одні неприємності. 

А й хитрий малий росте, світ таких не бачив. Мамин підлиза! Розрюмсається, пожаліється на Толю, і мама вже його по голівці пестить, цукерку підсовує, гроші на морозиво дає. А Шурка тільки тихенько посміхається. Правда, Толі також дають гроші на морозиво, але купивши, доводиться ділитися з Борисом, бо все одно виклянчить. Були гроші та й немає. 

А в малого завжди повно копійок. Певно, виросте банкіром. Адже у Шурка будь-коли можна позичити десять, двадцять чи тридцять копійок, тільки віддавати доведеться з відсотками. Не лише Толя, а й інші діти позичають у нього. І спробуй не віддай, здійме такий галас, нажаліється скрізь і всюди. Краще з ним не зв`язуватися. 

Тепер ще й нові проблеми. Шурка пішов до першого класу. Толя зітхнув з полегкістю. Та не тут-то було - мама знову нав`язала молодшого, допомагати йому з домашніми завданнями. Спочатку справи йшли добре. Толя ще й Бориса підключив до цієї роботи, а Шурка виявився здібним учнем і виконував домашні завдання з задоволенням. Але, як не дивно, математика Шурці давалася важко. Не вмів він приклади розв`язувати, хоч як «учителі» не билися над ним. Поки вистачало пальців на руках і ногах, ще справи просувалися так-сяк, але недовго, бо скоро пішли приклади з десятками. Шурка рюмсав, а Толя не міг вирватися погуляти на вулицю ні на хвилину. Поки одного разу у Бориса не з`явилася чудова думка. 

Той день нічим не відрізнявся від інших Шурка швидко, як завжди, виконав вправи з письма, цілком пристойно, хоч і трішки по складах, прочитав текст про рідну школу і безнадійно засів біля підручника арифметики. Толя з погано прихованим роздратуванням у голосі якось по-старечому почав: 

- Скільки буде: п`ятнадцять плюс тридцять п`ять?  

Шурка з розпачем уп`явся на велику муху, що дзижчала та билася об скло. Борис потім розказував Толі, що й сам не знає, як до нього дійшло таке просте, як здавалося тепер, вирішення цієї проблеми. Він підійшов до Шурки зовсім близько і майже пошепки запитав: 

- Скажи мені, Шурко, а скільки буде: п`ятнадцять копійок та ще тридцять п`ять копійок? 

І Шурка миттєво, не відриваючи погляду від дурної мухи, відповів: 

- П`ятдесят копійок? 

Толя від здивування роззявив рота, а Борис, гордий сам за себе, продовжував, поглядаючи у підручник: 

- А якщо до сорока восьми копійок, що в тебе залишаться в кишені, мама додасть тобі ще двадцять три копійки? 

- Сімдесят одна копійка, - випалив Шурка, машинально засовуючи руку до кишені. 

Тут вже і Толя, відіпхнувши свого товариша, підступив до звеселілого Шурчика і промовив: 

- В тебе було п`ятдесят копійок, але ти загубив двадцять п`ять копійок у траві... Що тоді? 

Рішуча відповідь першокласника пролунала несподівано: 

- Я шукатиму ті гроші до ночі, поки не знайду!  

- Після миті збентеження, Борис зловтішно промовив: 

- Ти не знайдеш, бо Тетянка давно підібрала їх і витратила на льодяник! Кажи, скільки в тебе залишилося! 

- Тридцять одна копійка, - губи в Шурка затремтіли і на очах з`явилися сльози, - але я все одно розкажу мамі... 

Приклади того дня Шурчик зробив дуже швидко, і «вчителі» могли по праву пишатися здібностями учня та своїми методами навчання. Проблем з математикою після того більше не було. Скоро Шурка взагалі буде обходитися у приготуванні уроків без братової допомоги. Але на все свій час. А поки, якщо прислухатися до гомону в Шурчиній кімнаті, можна почути такий звичайний тепер діалог: 

- В тебе було сімдесят копійок, Тарас віддав тобі борг тридцять п`ять копійок, але ти купив собі морозиво за шістдесят копійок. Що лишиться в тебе? 

- Сорок п’ять копійок, - відповідав бадьоро Шурка, - тільки Тарас мені винен ще десять копійок, за відсотки. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.09.2013 09:01  Дебелий Леонід Семен... => © 

Тепло так, з любов`ю написано! Вічна пам`ять педагогу!

 21.09.2011 21:14  © ... => Каранда Галина 

На добраніч!

 21.09.2011 21:12  Каранда Галина 

:))))))))))))))))))))

 21.09.2011 20:09  © ... => Тарас Іванів 

Де Ви пропадали? Знову з білим братством воювали? А за відсотки може й рекет наїхати! :)))

 21.09.2011 20:03  Оля Стасюк => © 

Ага, дуже.Падала від сміху.

 21.09.2011 19:56  Тарас Іванів 

Нікому Тарас нічого не винен!!!))))) Мені дуже сподобалось)))

 21.09.2011 19:55  © ... => Оля Стасюк 

:))))) Весело!

 21.09.2011 19:53  Оля Стасюк => © 

Пам"ятаю, як молодшу сестру вчила математики. Копійки рахуват вона не вміла, яблука(народний метод) не допомагали. Що тоді тільки не рахували! Починаючи від пальців, закінчуючи деревами поблизу, іграшками і вазонами. Тепер рахує сама, але інколи повертається до варіанту пальців...

 21.09.2011 19:50  © ... => Оля Стасюк 

Реальна історія про сусіда Шурку! :)))))

 21.09.2011 19:48  Оля Стасюк 

Супер! Чарівне і правдиве оповідання!


Ситуацію знаю по собі (2 молодших сестри).