05.08.2009 00:00
536 views
Rating 5 | 3 users
 © Комарова Ольга

Срібло-злато

П. М. М.

На бруківці кришталь 

Виграє мокрим сріблом, 

І на мить вся печаль 

Розтає разом з снігом. 


Поки він долетить, 

Не залишиться й сліду – 

Так і радості мить... 

Я сумна знову піду. 


Й на обличчі кришталь 

Виграватиме златом. 

Мені інколи жаль,  

Що посміла кохати. 


Не твоя... Ти – не мій, 

Але щось нас єднає. 

І гнівитись не смій, 

Що тебе хтось чекає. 


На бруківці кришталь 

Виграє сріблом-златом. 

В моїм серці – печаль, 

А в душі твоїй – свято. 

м. Кам’янець-Подільський 8.03.2009



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Для коханої [для коханого], Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Тихо у залі... Сумують ікони». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Залиши мене... Не прощаючись...». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Комарова Ольга.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.08.2009 01:13  © ... 

Спасибі, дівчата! Так це місто дійсно інколи навіює як і радість, так і якусь певну середньовічну меланхолію... 

 12.08.2009 16:58  Оксана Білова 

Зачаровує в вірші енергія Кам`янець-Подільська. )))
В повній мірі можна Вас зрозуміти, тільки побувавши там. Чудовий край. ))) Трагічна історія. (( 

 09.08.2009 15:48  Ілюзія 

Мені інколи жаль,
Що посміла кохати.....ПРЕКРАСНО,,,,=) 

Публікації автора Комарова Ольга

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо