з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Пересипані роси зорями
Цвітом яблуні сад засніжений
Знову тонемо у любові ми,
Почуттями п’янієм ніжними
Ця травнева ніч задурманена
Вся розгойдує човник пристрасті
Юність гониться за туманами,
А на покуті – місце зрілості
(Ніна Шерстюк)
Цвітом яблуні сад засніжений
Знову тонемо у любові ми,
Почуттями п’янієм ніжними
Ця травнева ніч задурманена
Вся розгойдує човник пристрасті
Юність гониться за туманами,
А на покуті – місце зрілості
(Ніна Шерстюк)
Коли все про кохання сказано,
І слова ті в долонях сховано,
В коси вплетено ніжно, жадано,
І губами: спрагло, заморено...
Хоч у небі веселки й немає,
Її бачиш крізь вії примружені,
Зачароване серце обманює, -
То ж люби уже, бо одружені.
Осідає на серці рваному
Цвіт акації згірклим осадом...
Коли вересень йде туманами,
Тоді згадуєш травень з осудом.
Лубни, 2009
