Серпентарій однодумців
Як важко жити там, де правила не діють,
Навколо шиї в’ються люди, наче змії,
Нашіптуючи зраду так, як колись в едемі,
На вчинки сподвигають, криваві і шалені.
Або з’їдять відразу, інакше – по частинах
І будуть гірко плакати у тебе на поминах.
Чи підступом зненацька кинуть ножа в спину,
Та краще не побачити таку чумну картину.
В багатті жар згрібають руками не своїми,
Від лабіринту істини до сатани в обійми
Із кожною порадою все більше наближають,
В усмішці своїй лагідній ненависть ховають,
На сонце не бажають вони відкрити очі,
Та всіх рятує ранок від панування ночі.
[30/07/2009]
