05.10.2011 20:03
-
3632
    
  4 | 5  
 © Оля Стасюк

Листопад видзвонює осені

Листопад видзвонює осені

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Люблю все робити наперед...

Лелеки плачуть холодом осіннім, 

лИстопадом торкають небеса. 

Сивіють коси водоспадно-сині, 

Теплом зими розсипалась роса. 

Осяй-но, сонце, землі почорнілі! 

Пориви вітру сиплять знову біль... 

А літо, літо, фарби ніжно-білі? 

Де літо? Тільки осінь звідусіль... 


Вир диких хмар злітає у сум’ятті 

мИттєві дні летять, немов листки. 

Дзвеніли роси й прикрашали плаття 

Зелених трав і пуп’янків земних. 

Весняний дух сховався у суцвіття, 

Обливши сад гарячим травнем днів. 

Назвали чомусь бабиним це літом, 

Юним дзвіночком поетичних слів. 

Є трохи сили в дивних водоспадах, 


Осіннім дивом сонячним цвітуть 

Сокирок очки біля мого саду, 

Елегією випивши всю суть 

Налитих сонцем яблук. І заграва 

Істини осені сміється золотаво. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.10.2011 21:06  Сашко Новік 

гарно

 06.10.2011 18:35  © ... 

Спасибі.

 06.10.2011 18:35  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую! Лелека лишився до весни зимувати у віршах.

 06.10.2011 11:23  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний акровірш! А чому це ти лелеку до сих пір у вирій не відпустила? :)))

 05.10.2011 21:54  Каранда Галина => © 

Дуже гарно. а щодо епіграфу...Кожному овочу свій час!