06.10.2011 13:35
-
214
    
  - | -  
 © Світло З Небес

На жаль

Вона жорстока, і холодна 

Вона ранима й безтурботна, 

Ненависть огортає її серце, 

Сльози затьмарюють усе це, 


Не хоче більше вона жити, 

Хіба для того щоб лиш нити? 

Не хоче більше нікого чути, 

Так хоче все вона забути! 


Та не виходить, жити важко, 

Із слізьми вмирати страшно, 

Не хоче більше вже нічого, 

Нема вже сенсу ні для чого. 


Ненавидить вона цю фальш, 

Самонавіювання це лише шанс, 

Що тупим ножем крає душу, 

Із тим змиритися лиш мушу, 


Усюди ці фальшиві люди! 

Не розпізнати їх усюди! 

Нажаль, починаєш довіряти, 

А потім всім на це плювати. 


Нажаль, думаєш усе найліпше, 

А потім бачиш, що все гірше... 

Жалію що була така дурна, 

Що вірила, що любов і підтримка ще жива... 


Ненавиджу себе за це... 

Ненавиджу за все... 

Люблю - коли життя мине... 

І хочу щоб забрало воно мене... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.10.2011 15:54  Каранда Галина => © 

ПЕРЕПРОГРАМУЙСЯ НЕГАЙНО!!!

 06.10.2011 14:13  © ... 

Ну але багато людей просто притворяються..
Може колись так буде.
Дякую Вам)

 06.10.2011 14:10  Тетяна Чорновіл => © 

Мені також багато людців зустрілося на життєвій дорозі. Але якщо аналізувати, то хороших людей зустрілося набагато більше. Просто дивовижно, скільки на світі доброти. Якщо Вам до сих пір зустрічалися самі погані, то повинні тільки радіти: скоро валом повалить щастя!!! :))))) (жартую). Та доля істини в цьому є!

 06.10.2011 14:06  © ... 

Так, можливо. Але в більшості думаєш про людей краще, а виходить навпаки...

 06.10.2011 13:57  Тетяна Чорновіл => © 

Всьому свій час. Не розкидайтесь такими словами. А люди не скрізь самі фальшиві. З роками трохи навчитеся в них розбиратися (хоч ніхто не застрахований від помилок). З нами стається те, на що ми себе в думках програмуємо.