06.10.2011 16:48
-
263
    
  4 | 5  
 © Каранда Галина

з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»

Не навчилася брехать… - ледащо! 

Ледве привідкрила серце… - нащо?! 

Я швиденько спеленаю душу,  

Заховатись її, кляту, змушу. 


Слова на вітрі тріпотіли нишком. 

Напевне щирості було з лишком. 

Що полетіло – не вернЕш – знаю. 

Що заслужила – мабуть, те й маю. 


*************************** 


Бунтує розум вже сердито, зріло. 

Думки знов зграєю ворон обсіли. 

Клюють. Болить. І серце трохи стисло. 

А на душі негарно так. Кисло… 



6.10.2011 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.10.2013 18:09  Світлана Рачинська => © 

Тривожно...
От люблю коли на головну путні речі викидає!)

 06.10.2011 23:35  © ... 

дякую всім!

 06.10.2011 23:34  © ... => Микола Щасливий 

те,що треба! дякую!

 06.10.2011 23:01  Микола Чат => © 

Схоже на крик змученої душі.

 06.10.2011 20:57  Сашко Новік 

Кисло? то баланс рН порушений)))

 06.10.2011 20:19  Микола Щасливий => © 

Галино, як фото? )))


P. S. Горобці теж були гарненькі.

 06.10.2011 18:44  Оля Стасюк 

Згодна, песимізм форевер... Що ж, гарно...

 06.10.2011 17:45  Тетяна Чорновіл => © 

Депресняк то шо нада! Щось нас останнім часом на ворон потягло. Вірш болючий! Виходьте вже з цього стану! (((((