Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.10.2011 10:39Оповідання
Фантастика  
Повернення
30000
Без обмежень
© Каранда Галина

Повернення

фантастика

Дуже прошу не ототожнювати мене ні з ким. Це чистий вимисел, мене тут немає.
Каранда Галина
Опубліковано 07.10.2011 / 6662

Думка… нарешті з’явилась думка. Тобто ні, не так. Думка була завжди. Але аморфна, розчинена у просторі… чи в часі. Я не мала думати словами, реченнями. Але могла відчувати і пам’ятати. Образи. Страх. О Боже, страх. Це не те, що про нього думають люди. Це зовсім не те, коли боїшся начальника чи йти по льоду. Навіть ті, хто врятувався з пожежі, хто уцілів на полі бою – навіть вони не знають, яким буває страх. Великий, чорний, всеохоплюючий і всепоглинаючий Демос.

Бабця мені казала: «Не гріши! Не гріши, бо горітимеш у пеклі. В киплячій смолі, в казані, під який чорти дровця підкидатимуть!» Вона майже не збрехала. Немає смоли, вогню, котлів і чортів, немає болю, бо немає тіла. Але є СТРАХ. Жах, який ні з чим не порівняти, який сильніший за біль, який сам є болем. Усе навколо страх. Я є його частинкою, складовою, я окутуюсь в нього і збільшую його. Я тут не сама, нас мільярди, але кожен сам по собі. Я не знаю, чи є тут моя бабця, бо тут ніяк впізнавати. Ми–фрактали, тотожні частини єдиного великого інформаційного поля, цілого пекла.

Зло – люди придумують назви, не знаючи, що вони означають. Але всі знають, що воно є, бо всі вже тут побували. Бо всі ми – грішні душі, що пройшли Чистилище, і всі ми час від часу повертаємося на Землю. Всевишній дарує нам тіло, щоб подарувати надію, відкупити свої гріхи, здобути колись шанс на рай. Маленький недосяжний рай, звідки ніхто не повертався. Тому ніхто не знає, що таке безмежне щастя.

Зате всі знають про Страх.

З’явилася думка, а це означає, що мене чекає нове коло страждань. Уже земних. Нова спроба змити гріхи одного з попередніх життів. З’явилась Надія. Страх трішки відходить, але тільки для того, щоб я мала розуміти, що відбувається. Могла пригадувати.

Колись я була солдатом і вбивала ворогів. Мене потім три життя вбивали. В іншому житті потопила кошенят і не мала дітей. Коли покінчила самогубством, у наступному житті це ж зробила моя донечка. Плата завжди адекватна. Чи ж не про справедливість завжди мріяли люди? Ось вона, Вища Справедливість. А хочеться Прощення. Прощення є, але його треба вистраждати, вимолити й відробити.

У минулому житті я була путаною. Гріх як гріх, нічим не більший за інших. Ну, зраджував би чоловік у майбутньому. Так ні, я ж бо робила аборти. Не один. Багато. Навіть не знаю точно, скільки.

Я вже кілька разів не можу народитися. Мене відпускає пекло, я усвідомлюю себе, зливаюся з маленькою клітинкою щойно зачатого життя. З’являється тепло, затишок, надія. Я починаю рости, формуватися. А потім – відчай, горе, ненависть. Мене не хочуть. Мене не хочуть, вбивають. Іноді – труять і я помираю повільно, в муках, задихаючись. Іноді колють чимось гострим, а іноді – рвуть живе тільце на шматки. Одного разу лиш таки народили. Я готова була пробачити дев’ять місяців ненависті і відчаю, я готова була любити цю маму і посміхатися їй. Але мене викинули на смітник. Я просто замерзла, не дочекавшись допомоги.

Пекло росте, шириться. Кат потребує жертви, жертві потрібен кат. Це навіть не замкнене коло, це – спіраль, що розкручується. Я знову, знову прагну народитись, щоб розрахуватися швидше з боргами і випасти з цього безкінечного ланцюга проклять. Але, народившись, знову і знову роблю помилки, гріхи вільні і невільні, які Все милостивий люб’язно дозволяє спокутувати, відпустивши на мить із вічного пекла в пекло земне.

І ось я знову готова. Чекаю своєї черги серед мільйонів, що мають прийти в життя сьогодні. Ось потрібна душа в індійське поселення хлопчику. Ось зародилась дівчинка в убогій родині мексиканського кварталу. Третя дочка в китайській сім’ї… Навряд чи їй дадуть народитись. Син президента заможної країни. Комусь пощастило.

Ось… я б хотіла сюди. Пара щасливих молодят ще не знає, що тільки-но вони зачали дитину, але їхня затишна оселя наповнена щирим коханням. Тепер моя черга. Боже, поможи. О ні! Якийсь маніяк ґвалтує дівчину в парку! Ні!! Тільки не це!!! Я не хочу туди!!! О Боже! Ні-і-і-і!!!!!!!!

весна 2011
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
07.10.2011 Поезії / Вірш
Для дітей
07.10.2011 Поезії / Пародія
Червона Шапочка (одна єдина)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
фантастика
07.09.2011
природний добір
17.09.2011
777, або ЧОМУ НЕ ПОЩАСТИЛО? (Частина третя)
07.10.2011
Повернення
08.10.2011
Безсмертний (початок)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 255  Коментарів: 8
Тематика: Оповідання, повернення, фантастика
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.06.2013 01:31  © ... для Зельд 

не знаю) там існують варіанти... дякую за "цікаво") 

 24.06.2013 01:29  Зельд для © ... 

Дуже цікаво, то все таки життя продовжується?

 09.10.2011 15:42  Оля Стасюк 

"Н" замість "НН"

 09.10.2011 14:29  Олександр Новіков 

ідея зрозуміла, але багато запитаннь. Чому пам"ятають минулі життя, що буде як всі перейдуть в рай, іт.д.


а останнє переселення, так тут або аборт, або цікаве життя і шанс на рай. так що я б не переймався


оповідання цікаве, сподобалось

 09.10.2011 12:22  Тетяна Чорновіл для © ... 

Зовсім не нудне! Просто про переселення душ я все сприймаю з острахом! Фільми про це обхожу десятою дорогою!

 09.10.2011 11:07  Оля Стасюк 

Ні, навпаки, захопливе і болюче.

 09.10.2011 02:10  © ... для Тетяна Чорновіл 

а це тільки Ви й прочитали. Мабуть, довге й нудне..(((

 07.10.2011 11:18  Тетяна Чорновіл для © ... 

Страшно...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +5
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди