07.10.2011 23:09
-
463
    
  2 | 2  
 © Джоан Ланвін

...вокзальне...

розміняна совість

Таксі, ніч, в сумочці розміняна совість на дрібні купюри. 

І пляшка сліз з болем і апельсиновим смаком в руках. 

Сонний таксист заглушує свідомість звуками радіо. 

Розраховуєшся макалатурою і фальшивою посмішкою. 


Струсиш з плеча рукою остатній спазм совісті,  

Кидаєшся на зустріч девятигодинній відчайдушності 

Львівський вокзал, в руках совість з написом номера поїзду 

Пом`ята і волога від хвилювання, закинеш в кишеню. 


Переповнені зали очікування дешевою кавою і випічкою. 

Твоя совість в кутку займається пірсінгом на твоєму тілі 

щоразу проколюючи нові місця вставляє туди сережку 

Терпиш зціпивши зуби з остатньою надією на його голос. 


Заклеїш рот совісті скотчом і вульгарно закинеш назад в кишеню. 

Остатня надія відвороту телефон який онімів від твоїх рук 

Один день ковтаєш який стає камнем в горлі, задихаєшся. 

Крок, поїзд, реальнісь губиться в натовпі сонних людей. 


Купе, третя поличка, і смак вишневого велюру в роті. 

Обнімаєш подушку яка головним болем б`є по скронях. 

І один тупий спогад який дусить тонкими пальцями шию. 

Добєш совість низьким його вчинком і сигаретним димом. 

Попереду безсонна ніч в обіймах з мобільним телефоном. 


Під запах вагонного пилу який лоскоче свідомість, 

Побачиш марево з відбитком його вульгарності і низькості. 

Нудотливий ранок з присмаком міцного чаю з лимоном, 

І шматком мігрень з шоколадом і горішками в фіолетовій обгортці. 

 

Прибуття, київський вокзал, метро, чужі вулиці 

Втікаєш від виснаженої совісті в зимово-сніжні спогади. 

З надією що життя зробить поворот на дев`яносто градусів... 

наЇвна... тікАєш!... від реальності... 



20.09.2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.10.2012 00:24  Каранда Галина => © 

 08.10.2011 16:06  Каранда Галина 

це він землячці по блату...


До речі, Тарасе, написано цілком у Вашому дусі...

 08.10.2011 14:53  Тетяна Чорновіл 

Обнадійливий коментар....

 08.10.2011 14:17  Тарас Іванів 

Прірва між Києвом і країною росте, а поворот на 90 веде чомусь тільки на цвинтар, в кращому випадку - в лікарню, де все тільки усугубляється, де втамовується спрага надії, і залишається тільки розбите корито віршів(

 07.10.2011 23:54  Каранда Галина => © 

є над чим подумати...