Кожна сльозинка...
з рубрики / циклу «лірика»
Кожна сльозинка
Моя і дитини
Хай каменем ляже
На душу твою.
За те, що любив ти,
Й за те, що покинув,
Не матимеш щастя
В чужому краю.
Хай очі синочка
Приходять щоночі,
Й питають тебе:
«Тобі легше, татусь?
Тепер вже не чуєш,
Як плачу ночами,
А чи вередую…
Та я ще й сміюсь.
Живу, підростаю
І радість дарую,
Але не для тебе,
Бо ти не схотів.
Так знай же , татусю –
Я буду щасливий!
Так буду щасливий,
Як ти не зумів!»
Й прокинешся ти
Ще не раз серед ночі
В постелі холодній,
Чи просто в чужій.
І гірко заплачеш,
Згадавши ті очі,
І враз зрозумієш,
Що сам ти – нічий.
2004
