СПЛИВЛИ
з рубрики / циклу «ГУМОР»
Ця історійка можлива за часів старовинних українських печей з глиняними горщиками, кочергами та рогачами. Її любила розповідати мені бабуся Мотрона, чаклуючи біля вогню та примовляючи до кожного горщика перед відправкою в піч.
Правда чи вигадка? Вирішувати вам..
Правда чи вигадка? Вирішувати вам..
Встала баба ще темненько
У печі топити,
Бо надумала раненько
Галушок зробити.
А за нею онук звівся,
Не придавиш спати,
У полум‘я задивився,
Хоче помагати…
От біда! Нема водиці!
Пішла з відром баба…
Й не бачила, що з криниці
Зачерпнулась жаба.
Шанс знайти не спромоглася
Нещасна для втечі,
Й на рогачі подалася
В горщику до печі.
Баба вже й галушки з тіста
В окріп укидає.
– То коли вже можна їсти? –
Малий заглядає.
У печі дровця із граба
Гарно розгорілись.
– Як спливуть, – навчає баба, –
Значить вже зварились!
– Спливли! – в піч онук дивився,
Трохи сонний з ночі,
– А найстарший Галуш звівся
І витріщив очі!!!
