з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Вона завжди не по сезону вбрана.
Нечесана. З «кравчучкою» в руках…
Вона була колись, напевне, гарна.
Колись над головою мала дах.
Їй личило б, вмостившись на канапі,
Журнали ніжним пальчиком гортать.
Не дмухати на руки кострубаті,
Не думати, де нічку ночувать…
Вона могла б на власному подвір’ї
Троянди й гладіолуси плекать.
Книжки читать у тихім надвечір’ї
І рушники зимою вишивать…
І все змогла б, зуміла б і зробила,
Й нічим вона не гірша від людей!..
Десь ниточку життя свого впустила,
І загубилася серед чужих ідей…
***
Можливо, забагато нагрішила,
Чи надто нерозумною була…
Блаженні нищі, та терпіть несила,
А вибір весь – тюрма або сума...
2006
