16.10.2011 23:47
647 views
Rating 5 | 2 users
 © Реальна Мрійниця

Вчилася я жити в Попелюшки: 

Сад садити, з птахами дружить, 

На балах танцюють всі подружки, 

А мені ще шити і білить. 


Десь мій принц, натомлений жінками, 

Прагне спрагу серця загасить, 

Він по світу ходить з башмаками, 

Та ніхто не хоче їх носить. 


Я їх взую. І на заздрість долі 

Зацвітуть квітки серед зими, 

Ми нарвемо квітів і поволі 

Їх розсіємо поміж людьми. 


Щоб у того, хто впаде в зневіру, 

Зажевріла іскорка надій, 

Розігнала непроглядність сіру 

І побачив кожен обрій свій. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Зореносні ночі плачуть в горах... | Реальна Мрійниця». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Я забула твій голос...». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Реальна Мрійниця.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.10.2011 21:35  Каранда Галина => Оля Воля 

та якось страшнувато його побачити, свій обрій.


а стиль вірша мені сподобався.

Публікації автора Реальна Мрійниця

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо