Тетяна Чорновіл Чоботята
Застерiгала тепла хата,
Дрiбним дощем шибки росились,
Мої ж маленькi чоботята
Надвiр гуляти попросились.
Сваритись будуть мама й тато,
Бо змокла куртка й шапка дуже,
Та неслухнянi чоботята
Все тупу-тупу по калюжi.
Води холодної набрались…
Але за що мене картати?
Хiба ви ще не розiбрались?
У всьому виннi чоботята...
17.10.2011 21:29 Каранда Галина => © |
 теж калюжі люблю! але в моєму дитинстві в селі на нашій вулиці асфальту не було, тож калюжа перетворювалася в непролазне болотяне багно, з якого просто іноді не могла вилізти. Стояла посеред дороги і плакала, поки хто з дорослих не витягне. А Сашку свого в теплий літній дощ випускала голенького побігати по калюжах. на порозі стояла ванночка з добре теплою водою, і він бігав то під дощ, то у ванну. а сусідське дитя стояло на порозі в біленьких носочках, і заздрісно дивилось... |
17.10.2011 16:16 © ... |
Дякую всім, хто побував у дитинстві з калюжами! :)) |
17.10.2011 16:01 Тарас Іванів |
 Так, дуже гарно! |
17.10.2011 15:05 Оля Стасюк |
 Красиве фото! |
17.10.2011 14:22 © ... => Сашко Новік |
Іти по калюжам - то класно!!! Аби не валятися в них! :)))) |
17.10.2011 14:03 Сашко Новік |
 Ууу. Я теж любив в дитинстві по калюжам. Та й зараз) |