Як примітивні ці світи,
Що збудували ми – свідомі.
Ось тут радіємо… Хрести
Вже за стіною ломлять долі.
Не в снах глухих, не за горами,
У п’ядь землі всіх умістив
Чи Бог, чи спадок… Ми ж устами
Нас розділили. Хто просив?
Чи вищий розум – нагорода?
Як звірі ми – це ноша нам,
Крик жаби в грудях. Така врода,
Чи жарт невдалий, Бога срам!
