23.10.2011 15:14
-
385
    
  12 | 12  
 © Тарас Іванів († 2012)

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Душа моя, ти спрагла небесами

У леті долом шмаття тягнеться крилом. 

Сльоза, що висохла, палить обличчя мами, 

Твоє ж життя летить обпеченим листком. 


Час по утечі – чорний птах правдивий, 

Здійнявся хмарами поміж земних дерзань. 

Сліди й сліди кругом лягли людської сили, 

Чи обезсилля тягне у глибоку твань? 


Десь там, де впадемо у темній порожнечі, 

Хтось тихо змовить, що шлях праведний пройшли. 

Обличчя рідне покровителем предтечі 

Відкриє стулки в преображені світи. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.07.2012 15:07  Оля Стасюк 

 24.10.2011 21:51  Каранда Галина => © 

хай сохнуть сльози!

 23.10.2011 18:05  Оля Стасюк 

Не пробувала... У нас під вікном - верхївки сосен, приземлятись незручно.

 23.10.2011 18:05  Оля Стасюк => Тетяна Чорновіл 

Та ні, з парашутом не пробувала, з дерев стрибаю без:)))))))


Я про те, що, коли всі ми будемо стрибати в темну порожнечу, чур, я з парашутом!

 23.10.2011 16:10  Тетяна Чорновіл => © 

:)))

 23.10.2011 16:08  © ... 

В Олі висока школа, з уроків втекти - потрібен парашут!)

 23.10.2011 15:41  Тетяна Чорновіл 

А ти, Олю, стрибаєш з парашутом? Безстрашна дівчина!!! А я боюсь висоти! Навіть на вишню не вилізу ((((((

 23.10.2011 15:39  Тетяна Чорновіл => © 

:)))))))))) Шикарний коментар!!!  А якщо серйозно, то у всіх нас бувають моменти в житті, коли хочеться вити.... Просто, ваш момент, Тарасе, аж занадто затягнувся! У мене теж вірш про такий момент...

 23.10.2011 15:32  Оля Стасюк 

Особисто я віддаю перевагу стрибати... з парашутом.