Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.10.2011 18:43Новела
Для коханої [для коханого]  Для дорослих  Для студентів  Про життя  Про весну  Про тварин  Про кохання  
10000
© Братіслав Лібертус

Летюча кішка

Братіслав Лібертус
Опубліковано 24.10.2011 / 6931

Місто. Весна. Вранішнє сонечко, зазираючи у вікно спальні, ніжно пестило своїми променями обличчя сплячих двох молодих людей. 

Він і вона. 

Тарас і Наталя. 

«Пора прокидатись!» — грайливо лоскотало сонце їх очі. 

Але, ах, як не хочеться вставати! 

Крізь солодкий напівсон Наталя почула, як встав коханий, як він покинув спальню, шурхотнувши дверима… Скоро до її слуху донеслось котяче нявкання. Наталя посміхнулась: «От жартівник! І придумав же: нявкати!» 

Окрім них двох у квартирі не було жодної душі: ні собаки, ні кішки, ні рибок. Не обзавелись ще. Навіть мух не було. 

Мимоволі їй згадались їх позавчорашнє воркотіння і мрії про дитину. Тарас вважав за краще бути обережним у цьому питанні, і запропонував спочатку обзавестись, наприклад, кішкою, чи рибками, і на них повчитися піклуватись про живу істоту… 

З кухні знов почулось нявкання. «Він, достоту, оригінальний!» — подумала вона, розвеселившись. «Мабуть, таким чином хоче мене витягти з постілі.» 

В кухні знов нявкнуло. І знову, голосніше. «А ось востаннє він сфальшивив!» —визначила Наталя, піднімаючись для того, аби об’явити йому про це. Але, вийдячи із спальні, була здивована, побачивши на руках коханого справжню кішку. У першу ж мить вона подумки ахнула: «Яка вона гарна!» Кішка сумирно лежала на руці Тараса, притиснувши вуха. Схоже, вона була налякана. 

— Ой, звідки вона?!? – здивувалася Наталя, забувши, що хотіла сказати ще дві миті тому. 

— Прилетіла з неба, — відповів той так, наче це був незаперечний факт. 

Наталя тим часом потягнулася рукою, аби доторкнутися до пухкої шерсті, що грала відтінками і напіввідтінками від чорного до світло-сірого і від пісочного до яскраво-рудого. 

— Як це: прилетіла з неба? 

— А ось так, прилетіла! Виходжу на кухню, а вона на підвіконні сидить ззовні. Я відчинив вікно, і вона зайшла. 

— Як же вона туди потрапила? Другий поверх, жодного дерева поблизу! 

— Кажу ж тобі: прилетіла. – посміхнувся Тарас. 

Наталя замислилась: 

— Як би там не було, але вона, мабуть, чиясь. Треба знайти її хазяїв. 

— Так, мабуть. Але, якщо вона виявиться нічия, то, значить, небо послало її нам! 

Наталя тільки посміхнулась: «Так». 

— Ну, то що, ходімо шукати хазяїв? 

— Ходімо. 

І, наскоро одягнувшись, вони поспішили розпитувати сусідів, починаючи з верхнього поверху. Але ніхто нічого не знав. І тільки на третьому поверсі їм нарешті пощастило, і вони дізнались дивовижну історію про цю кішку. Виявляється, вона забралася на дерево за будинком, і три доби просиділа там, жалібно нявкаючи. А через те, що її неможливо було зняти з дерева, то його довелося спиляти. Але ніхто не знав, хто її хазяї. Отож Вікуся, сусідка з першого поверху, зжалівшись, узяла її до себе. 

Подякувавши за таку цінну інформацію, молодята поспішили на перший поверх до вказаної квартири. Дорогою Тарас мріяв: 

— Може вона погодиться віддати її нам? 

— Може, й погодиться. Можна спитатися! 

Сяючи від нетерпіння, Тарас тиснув на кнопку дзвінка. 

— Хто там? – почулося з-за дверей. 

— Вікуся, це ми! – гукнув Тарас. 

Двері відчинилися і на порозі з’явилася доброзичлива, молода жінка: 

— Привіт! 

— Привіт, Вікусю. Це твоя кішка? 

— Ой, моя! Де ви її знайшли? А я її шукала вночі! 

— Сиділа у нас на підвіконні, в кухні. 

— На підвіконні?!? Як вона там опинилася? – щиро здивувалася жінка. 

— Отож! У нас є тільки два варіанти: — сказала Наталя. – Або продерлася по голій стіні, або впала з неба. 

— Ну, щоб впасти з неба, їй треба було туди якось забратися з моєї квартири! —знайшлася Вікуся. 

— Логічно! – засміялася Наталя, а Вікуся, знов обернувшись увагою до кішки, почала розповідати: 

— Ця краса просиділа на дереві за домом три дні, дерево довелося спиляти, отож, я взяла її до себе! 

— А можна ми заберемо її до себе? — не втерпів Тарас. 

— Ой, забирайте. Бо мій Васька кіт ганяє її по всій квартирі, ревнує! Спокій куди й подівся! 

—Дякуємо, Вікусь. А ми якраз хотіли собі кішку, уявляєш? 

— Справді? Тоді це вам небесний подарунок, якщо вона дійсно прилетіла до вас на підвіконня з моєї кватирки. Чекайте, я вам зараз котячого корму дам для цієї краси. 

— Ой, дякуємо, Вікусь! 

 

 

— Як же ми її назвемо? – замислився Тарас уже удома, милуючись кішкою. 

— А давай, нехай буде Палітра! 

— Палітра? Хм… А це оригінально! І вона дійсно схожа на палітру! 

— Тоді вирішено! 

— Так. 

 

 

— А знаєш, я тоді була подумала, що це нявкаєш ти! — з усмішкою на вустах поділилася молода, замріяно дивлячись на вечірнє небо за вікном. 

— Тю, з чого б це я нявкав? — розсерджено відповів молодий. Його роздратований тон здивував і засмутив її. 

«Ну й дурненький! А мені було б приємно, якби ти жартома понявкав!» — хотіла сказати вона. 

Але не сказала. 

11.02.2005
___________
ТВІР ДОСТУПНИЙ ДЛЯ КОМЕНТУВАННЯ ТА КРИТИКИ ТАКОЖ І НА:
Решето:
Глоса
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Новела Про кохання
26.10.2011 © Тетяна Белімова
Кіркея (Спогад)
24.10.2011
Летюча кішка
21.03.2011 © Людмила Шамрай
Це - кохання? (присвячення-дилогія)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 271  Коментарів: 2
Тематика: Новела, летюча кішка, дерево
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.10.2011 19:53  Оля Стасюк 

А парашут знайшли? Бо інших варіантів не маю.

 24.10.2011 19:48  Тетяна Чорновіл 

Бідна кішка...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди