25.10.2011 11:12
197 views
Rating 5 | 2 users
 © Людмила Серегина

Світе мій

Світе мій! Як я тебе люблю! 

Все люблю від нетрів і до неба. 

Кожну мить життя благословлю, 

Й щастя мені більшого не треба. 

Аби тільки слухать як шумить 

Море, що сягає небокраю, 

Немов би замріяний гуцул 

На трембіті сумно виграває. 

Аби тільки бачить як ліси 

Одягаються в квітчасте й золотаве 

І сріблясті ранки від роси 

Рожевіють в сонячній заграві. 

Світе милий! Світе ясний мій! 

Я люблю твої зірчасті очі 

Й ніжний соловейка переспів, 

Що лунає у травневі ночі

І сади квітучі, запашні 

І волошки вплетені у жито. 

Світе мій! Я так тебе люблю! 

Ти даєш мені натхнення жити! 

За дзвінкий дитячий щирий сміх

За любов, що біль перемагає 

Світе мій, я дякую тобі 

Й кожну мить життя благословляю! 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Город мой (очерк, Людмила Серегина)». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Как вор (стихотворение, Людмила Серегина)».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.10.2011 00:54  © ... => Каранда Галина 

Ну так я же и говорю, патриотизм здесь не причем! Просто любовь... 

 25.10.2011 23:17  Каранда Галина => © 

так це ж не патріотизм, а романтизм! Шевченка люблю з роками все більше, та й Винниченко розумний дядько. 

 25.10.2011 17:07  © ... => Каранда Галина 

Патриотизм здесь не причем. Я преклоняюсь перед талантом. Люблю Украинку и Франка, не люблю Винниченка и Шевченка. А не любить землю на которой живешь не возможно. Абстрогируйтесь от наших политиков, от своеобразного украинского менталитета. Представте летнюю ночь... Небо высокое-высокое, звезды яркие-яркие, где-то на пруду лягушки хором выводят свою брачную песню. А здесь рядом трещат кузнечики. Целое поле кузнечиков... И пахнут полевые травы... Разве это можно не любить, только потому что это поле, это небо, эти кузнечики здесь на Украине?

 25.10.2011 16:54  Каранда Галина => © 

а з мене патріотик слабенький... не моє це почуття...

 25.10.2011 16:51  © ... => Каранда Галина 

Очень люблю Франка. Повторяю часто, как молитву:


Земле моя! Всемогущая мати!


Сили, що в твоїй живе глибині


Краплю, щоб в бою міцніше стояти


Дай і мені!


Он и вдохновил...

 25.10.2011 16:28  Каранда Галина => © 

далеко не кожний україномовний так зможе!

 25.10.2011 14:24  © ... => Олександр Новіков 

Дуже-дуже дякую!


Стих писала очень долго. Это тяжело, когда думаешь, общаешься на одном языке, а пишешь на другом. И словарного запаса не хватает, и значения некоторых слов понимаю только интуитивно...


Но оптимизм и любовь победили!!!

 25.10.2011 14:00  Олександр Новіков 

Хтось казав українською не вміє.

Бомба. Показали оптимізм песимістам) 

 25.10.2011 13:00  Оля Стасюк 

Ніжно і чуттєво.

 25.10.2011 11:48  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобалось... 

Публікації автора Людмила Серегина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо