Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.10.2011 11:21Оповідання
 
Олень
20000
© Оля Стасюк

Олень

Оля Стасюк
Опубліковано 26.10.2011 / 6982

Олень підняв голову і прислухався. 

Зовсім поряд завив вовк

Крізь повітря, густе від вранішнього туману, як сік морошки, чувся далекий спів індіанця. Він виконував обряд, вбивши іншого оленя. На гілках сосни замайоріли червоні нитки. Поряд з мисливського топі курився дим. 

Усе ж, день був невдалим для індіанця. Перед відплиттям в місто він помітив, що каное протікає. Купівля собаки відкладалася на день-два. Інколи в таких хащах без чотирилапого друга доводилося скрутно. Особливо на полюванні. 

Перед топі на жердинах сушилася шкіра великої рисі. Саме вона загризла минулого пса індіанця. 

Зустрівши в лісі двох оленей, індіанець застрелив одного і поранив в ногу іншого. Собака швидко знайшов би пораненого, але доводилось без нього. Пройшовши з півмилі, індіанець загубив слід, бо почався сильний дощ. Він не дійшов до оленя якихось двохсот кроків. 

Олень чув запах людини, але не зміг піднятися. Рана була неважка, але він втратив багато крові, коли втікав. Холодний дощ стікав по шерсті. Оленя мучила спрага, тому він почав злизувати живучу вологу з трави.  

Знову зовсім поряд завив вовк. 

Це було ще мале вовченя, яке вважало, що може вже жити самостійно. Вперше побачивши здобич, яка не тікала, а тільки дивилася очима, повними болю, воно спочатку отетеріло. А потім кинулось на оленя. 

Той зрозумів, що зараз йому кінець, але ні відбиватися, ні бігти вже не міг. 

Оленя врятувало лише те, що молодий вовк в азарті не помітив дикобраза на своїй дорозі. Наштовхнувшись на колючки, він заскавчав і побіг назад. Хоч і не зрозумів, що йому дуже пощастило. Дикобраз не помітив вовка одразу, тому не встиг метнути колючки. Якби ці голки впилися б в морду, ніс, а особливо – в язик, вовченя їх ніколи б не витягло. Багато разів знаходили собак, вовків, ведмедів, рисей, навколо яких лежало повно вбитої дичини, а самі вони помирали з голоду через голки дикобраза в пащі. 

Кров уже не сочилася. Дощ перестав. Поряд знову завили вовки. Олень важко піднявся й пішов, ледве переставляючи ноги. Рана дуже боліла.  

Через півгодини на місце, де він лежав, натрапила зграя вовків. Тепер вони ішли за ним по сліду. Відстань між тваринами скорочувалася.  

Раптом вожак та інші вовки вловили запах. Обнюхуючи кущі та велике дерево, вони повернули назад. 

Олень переступив ту невидиму межу територій зграй. 

Якби це була б єдина причина, зухвалий вовк, що не боїться сусіда, пішов би далі. Але на межі ще й стояло «ведмеже дерево». 

Здавна тварини мітять свою територію. Вовки – на кущах. А от ведмеді і куниці за мітки мають дерева. Здерта подекуди кора, сліди страшних кігтів, при чому не так вже й низько, врешті-решт, шерстинки на корі – все це показувало, що недалеко мешкає ведмідь. При чому не такий вже й слабкий. Мудрий вожак повів зграю назад. 

Олень знову опустився на землю. Він з ночі нічого не їв, тому почав жадібно ковтати гіркий мох. 

Багато оленей з його лісу втекло на схід. 

Олень не пішов за ними. Він знав, що там живуть люди. Але не індіанці. Білі, що вбивають задля розваги. 

Індіанці вбивають оленей задля м’яса. Шкіра іде на взуття, замість мотузок і т. д... Оленячі шкури вони не продають. Всі потрібні речі – рушниці, сіль, чай тощо вони купують за шкури рисей, ведмедів, бобрів, куниць, лисиць, а, якщо пощастить, - росомах. Одному індіанцю з індіанського племені досить одного оленя на 2-3 дні. Адже вони їдять не лише м`ясо. Хоча, поселень тут немає, лише за декілька миль, тому живуть тут, та й не постійно, самотні індіанці-мисливці. Взимку крім хатини на півночі, де живе індіанська родина, в лісі не знайти жодного топі. 

Білі вбивають задля розваги. Вони роблять опудала з вбитих тварин, м`ясо споживають мало. Лісники, що мають оберігати ліс, заробляють гроші на дозволах полювання, навіть не думаючи про можливе винищення усіх тварин. 

Олень пройшов ще трохи і ліг в знайомому ярку. Тепер його навряд чи хтось знайде. Знов пустився дощ і замів останні сліди і запахи. 

Рана вже почала заживати. Кров не сочилася. Живуча прохолода дощу зменшувала біль. 

Над верхівками дерев самотньо кружляла сова. Поряд в траві шурхотіли миші. Десь далеко, аж за річкою, завив вовк. Ще далі курився дим над топі. 

Осіння ніч обіймала в тумані ще великі і просторі індіанські ліси

___________
Топі - мисливське житло з шкур індіанців.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.10.2011 Поезії / Монофон
Ранок на «Р»
27.10.2011 Поезії / Пісня
ОСІННІЙ СОН
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Оповідання
22.07.2011
Загублена
02.08.2011
Ольга у Константинополі
26.10.2011
Олень
07.12.2011
Олені
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 1176  Коментарів: 6
Тематика: Оповідання, олень, лісники, ліси, вовк, індіанець
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.10.2011 12:01  © ... 

Розумію, що не все в житті так івдеально, але не можу нікого вбити, навіть у творах...

 26.10.2011 16:40  Каранда Галина для © ... 

цікаво було спостерігати, як ти в оповіданні намагаєшся не зобидити жодну тваринку...)


в природі не все так просто, - боротьба за існування, - жорстка штука.


а людство дійсно заради власних розваг забагато гадості робить.

 26.10.2011 11:36  © ... для Тарас Іванів 

Напишіть і Ви щось про зайців, оленя...(у нас, видно, час звірів на порталі - від комарів до слонів, зайців, оленей...). Тільки не вбивайте їх,будь ласка...

 26.10.2011 11:34  Тарас Іванів 

Дякую за оленя. Ти у нас різнопланове дитя!!!)))))

 26.10.2011 11:33  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую! Певне, щоо відмінку Ви праві. Індіанську пісню треба буде пошукати в ютубі... Твір не сучасний - зараз мало де індіанці можуть пополювати на оленя.

 26.10.2011 11:30  Тетяна Чорновіл для © ... 

:)))) Просто триллер з індіанцями, вовками, ведмедями та ще й дикобразом!!!! З радістю побувала в індіанському лісі! Не вистачає лиш відео якоїсь індіанської пісні!!!
Але не вримаюсь: Родовий відмінок  - ОЛЕНІВ. ОЛЕНЕЙ - то мабуть російською. Це слово повторилося тричі, тому й написала. Якби раз, то промовчала б! :))) Гарне оповідання з шансом для оленя!!!

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди