«Утопія»
(як у Томаса Мора)
Ми створили з тобою придуманий фантастичний світ, якого немає на карті людського життя. Він належить лише нам двом і є великою таємницею самотніх душ. Хай не має право на існування у реальному житті, бо він дуже тонкий та еферний, але він зайняв наші серця та полонив думки нездійсненими, нереальними мріями та фантазіями. Мені у ньому так комфортно та затишно, що інколи я не хочу покидати його і у той же час розумію, що це зробити необхідно. Коли сутінки смутком сповивають моє серце, я подумки лину крізь пахучі сувої ромашкових пелюсток у видуману нами казку. І тоді перестають вкорочуватися дні та остуджуватися ночі, розбурхана душа знову малює уяву, і я лише прислухаюся до свого серця. Воно, як великий магніт, має когось притягувати, бо воно не може битися просто так.
