Наталка Янушевич СУМНО...
Сутужні часи, братику.
Все рідше життя радує.
Печалі гіркі – ріками,
А щастя, воно дрібками.
Змарніли людські доленьки,
Покірні, крихкі, зболені.
Та поки ще ми зможемо
Дорогу пройти з ношею
Босоніж по склу битому, -
Нелегко, але житимем.
Єдине – аби правдою.
Допоки ми тут, братику.
29.10.2011
29.10.2013 12:25 Тадм |
 сподобалось. моє чудово |
30.10.2011 17:45 © ... => Каранда Галина |
Дякую за відгук. |
30.10.2011 14:57 © ... => Толік Панасюк |
Спасибі, Толіку. Чисто по-людськи хвилююсь. |
30.10.2011 08:52 Толік Панасюк => © |
 Сумно. Це лише осінь. Передчуття. "Нам брате своє робити. Далі йти. Маму свою ніжно любити. Брате такі часи." "Не турбуйтесь про завтрашній день. Завррашній день сам про себе потурбується". Ваша біль зачіпає. |
29.10.2011 20:52 Оля Стасюк |
 Красиво... |
29.10.2011 18:57 Каранда Галина => © |
 сутужні... як і завжди на Україні... |
29.10.2011 18:37 © ... |
Спасибі вам. |
29.10.2011 18:24 Тарас Іванів |
 Правдами - неправдами, а мусимо...Гарно |
29.10.2011 18:18 Тетяна Чорновіл => © |
 Справжній білий вірш! Сумно і гарно... |