* * *
Доманіцькому С.О.
Присіла на сходах, умилась сльозою.
Без тебе погано. Погано одною.
Нема кому сум мій з думок відганяти,
Поніжити трохи і обійняти.
Сиджу, гірко плачу. Екзамен не здала.
Не винен у тому, що довго гуляли.
Не винен у тому, що я не ходила.
Не винен, що я до кінця не довчила.
Хотілось мені все погане забути,
Зловтішань за спиною більше не чути,
Не печалитись більше за тим, хто образив,
Якби ж знала, що щастя прийде так відразу.
м. Кам’янець-Подільський, 1.07.2009
