03.11.2011 21:58
Без обмежень
1505 views
Rating 5 | 6 users
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Відочок до матері… Адреса: небо

Лист для нашої мами... чекаємо повідомлення - "отримано" ... "прочитано"...

…Мамо! Тобі також згори видно, як крапає віск із свічки у Соборі дрібно-дрібно? Мов сльози. Сльози! А скільки їх було того останнього дня – листопадевого? Третього листопада. Їх ніхто не міряв…

Ти, напевно, така красива! Твоє розкішне, кольору пшениці, волосся, було на заздрість всім панянкам міста. Твої очі випромінювали неземну доброту та рідкісну харизму. Твій довершений стиль так окреслював Твою неповторність жіночу. Твої витончені молоді руки голубили кучеряву голівоньку маленького сина – про все це говорить мені лише сімейна світлина… На ній – Ти завжди молода! Чаруюче красива!

Тебе не торкнулися зморшки часу – небесам захотілося Твоєї молодої довершеності, Твоєї душевної чистоти, неоскверненої наріканнями. Небеса так люблять молодих ангелів, які побували недовго у відрядженні тут, на Землі. Ти певне була одною з них…

Людська мова стає скупою і бідною, коли йдеться про почуття. Їх стає замало для вервиці вдячності. Мамо! Дякую за сина! У нього зараз, як і в Тебе колись, кольору неба очі, делікатне серце, повне безмежної доброти. Ти ж бачиш, правда?!

У молитві складаються руки і вкотре з Тобою бесідую. Мені бракує такої подруги, як Ти! Я вірю, що ми таки зустрінемось. Колись.

Жаль, що догорає свічка за Твій упокій, а не за здравіє. Жаль, що при житті на гірке запитання «Чому пішла такою молодою?» вже не знайти отвіту.

Тобі там в раю, певно краще, мамо?!! Чому так скоро закінчилось Твоє відрядження? Хіба починала розквітати молодість…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «...так просто | іміз». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «...послухай мовчання думок | іміз».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.11.2013 13:27  © ... => Наталія Сидорак 

так...дуже шкода...дякую за прочитання 

 04.11.2013 00:22  Наталія Сидорак => © 

Не підберу слів... мені шкода, що так 

 04.11.2011 18:11  Оля Стасюк 

Сумно... І зворушливо..

 03.11.2011 23:15  Тетяна Ільніцька 

Чудово написано! Тонкі прозорі алюзії на християнські образи Богоматері, Христа. Монолог розкриває внутрішнє багатство ліричного героя. Окремо підкреслю мову - легка, досконала, багата на тропи.

 03.11.2011 22:20  Тарас Іванів 

Найчистіші душі Бог забирає дуже і дуже рано...

 03.11.2011 22:13  Єва Психея 

дякую...  просто і так болюче...

 03.11.2011 22:11  Тетяна Чорновіл => © 

Слова зайві... Дуже шкода...

 03.11.2011 22:07  Олександр Новіков 

сумно. Це не про ліричного героя? 

 03.11.2011 22:06  Каранда Галина 

Публікації автора Ірина Затинейко-Михалевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо