31.08.2009 00:00
-
716
    
  - | -  
 © Комарова Ольга

Ледь відчутний шелест листя, 

Ледь відчутний подих вітру. 

Не знайшла я собі місця, 

Та й не знаю куди бігти. 


Як втекти мені від себе 

І забуть про свою душу? 

Я ж учу те, що не треба, 

Я роблю це... Просто мушу. 


На траві сидить художник, 

Він розклав яскраві фарби. 

Постою я близько трошки, 

Подивлюсь на живість барви. 


І мені б схопити пензля, 

Посидіть, де такі ж люди. 

На істфак іти прийдеться, 

Де чуже мені усюди. 



м. Кам’янець-Подільський, 9.07.2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.10.2009 06:33  Вадім Прокопець 

...І доволі часто трапляється,що один єдиний неправильний вибір ламає ціле життя...