Ледь відчутний шелест листя,
Ледь відчутний подих вітру.
Не знайшла я собі місця,
Та й не знаю куди бігти.
Як втекти мені від себе
І забуть про свою душу?
Я ж учу те, що не треба,
Я роблю це... Просто мушу.
На траві сидить художник,
Він розклав яскраві фарби.
Постою я близько трошки,
Подивлюсь на живість барви.
І мені б схопити пензля,
Посидіть, де такі ж люди.
На істфак іти прийдеться,
Де чуже мені усюди.
м. Кам’янець-Подільський, 9.07.2009