Дві битви за один політ
Аеродром "Кабул". Весна.
Хвилини відпочинку.
Мулли молитва голосна
Вривається в будинки.
Службове рондо до кінця
Вже добіга помалу.
Нема ні звіра, ні ловця...
Війни - як не бувало.
Я так любив хвилини ці.
У вишині - ні хмари.
Ширяють тільки горобці,
Та вертольотів пара.
Та що-ж один так низько йде?..
Неначе п`яний тоне.
Його ведучий вже онде, -
По смузі вітер гонить.
І я примружився на мить:
(О! Як же сонце сяє!)
Та він... поранений летить.
Шассі в нього немає.
Турбін розстріляних виття,
Машина вередує.
Такий політ на все життя
Кошмари гарантує.
Пілоти, начебто, не з тих,
Кого не любить небо.
Двигун дотягне до своїх,
Та ще ж і сісти треба.
Вже майже скінчився політ, -
Страшний вояж у гори,
Тепер спирався вертоліт
Лише на дві опори.
Лягає зраненим бортом,
Неначе спати буде.
Не можна! Черконе гвинтом, -
Розтрощить за секунди.
Із пекла вирвався, вцілів,
Не впав під лезо бритви.
Тепер триває на землі
За їх спасіння битва.
Для когось - гори у красі,
Комусь - весна столична,
Комусь - життя на терези
Покладено публічно.
Несли усе: важке, тверде,
Під "хворий" бік мостили.
Готово! Більше не веде.
Саджайте гвинтокрила.
І знову тиша, і весна,
Та горобці на лузі.
Не вірилось, що йде війна,
Та ось вона, на смузі.
Мені, як свідкові, щемить,
Хоч я там був стороннім:
Саджали хлопці вертоліт
На плечі і долоні.
Донецьк, 27 січня 2008 рік
