Комарова Ольга Я намалюю
Я намалюю тобі сонце,
Що відбивається на склі,
Що заглядає у віконце,
Поки ти ніжишся у сні.
Я намалюю тобі зорі,
Холодні, тихі і німі,
Які ведуть нас в неозорі,
Завжди омріяні світи...
Та це не все... Я точно знаю.
Для мене не снує меж.
Я кожний день тебе чекаю,
Надіюсь, що мене ти теж.
м. Кам’янець-Подільський, 27.01.2009
31.08.2009 14:57 © ... |
Я також гнала від себе подібні думки, я топила ці вірші, а потвм вони виринали нізвідки раптово, несподівано, нагадуючи про те, що радіючи теперешньому щастю, любові, слід не виривати з життєвої книги тих колишніх сторінок. Минуле завжди слідуватиме за нами, немов тінь, але тінь не заважає жити далі. |
31.08.2009 14:30 |
Я не знаю чому но ці вірші повернули мені ті думки, які я намагалась забути, поховати в собі, перестати відчувати біль, але я помилялась не требуло їх ховати в собі. |
31.08.2009 14:23 |
Просто суперово))) |