Перше вересня

Ти швидко пробіг в коридорі, 

Як ніби я зовсім чужа. 

Перше вересня в мене сьогодні… 

І для чого сюди я прийшла? 

Ти мене не помітив… Навіщо? 

Першокурсниці нові прийшли. 

Ще до пар ти, напевно, поспішно 

Підшукаєш заміну мені. 

Мені снилося кожної ночі: 

На істфак я раненько біжу, 

Щоб нарешті заглянути в очі, 

Які пристрасно досі люблю. 

Мені хочеться чути твій голос… 

І навіщо ти – мій викладач? 

Мені хочеться стримати сльози, 

Більш не скажеш: “Олюнчик, не плач”. 

Як не плакать… Одна в коридорі. 

І скотилась гаряча сльоза. 

Ти мене не помітив сьогодні. 

І нехай… Я все рівно прийшла. 

м. Кам’янець-Подільський, 1.09.2008