* * *
До С. В. В.
Переживаєте, мабуть,
Не знаєте, що Вам робити...
Не знали б Ви як мене звуть,
Було б, напевно, легше жити.
Вам не потрібна ця любов,
Й нікому іншому не треба.
Чи полюблю колись так знов
До того, як побачу небо?
Вам не потрібні почуття.
Навіщо зайві Вам проблеми?
Навіщо сльози ці втирать
І пригортать мене до себе?
Багато є іще дівчат,
Що не заплачуть гірко, сумно...
І вірші Вам не напишуть,
Які читати потім дурно.
Не скажете, що я – дурна,
Що я нікому не потрібна.
Я здогадалася сама –
Ви мовчите... Так значить вірно.
Переживаєте, мабуть,
Не знаєте, що Вам робити –
Я й ніби гордою була,
Та не злякалась Вас любити.
м. Кам’янець-Подільський, 6.11.2007
